№ 41777790, 04.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 листопада 2014 року Справа № 814/3146/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

доЗаводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54010 провизнання бездіяльність незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Заводського відділу ДВС України ММУЮ про визнання бездіяльності , вираженої у неспроможності протягом тривалого часу (більше 1 року) досягнути примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року - незаконною, зобов'язання негайно здійснити примусове виконання рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що невиконання рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року у порядку примусового виконання, викликано бездіяльністю відповідача, оскільки вже більше року ті дії, які вчиняються відповідачем, не приносять належного результату, а отже, є недостатніми для виконання покладеного державою завдання з примусового виконання судових рішень. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Суд дослідив матеріали справи та встановив:

На виконанні у Заводському відділі Державної виконавчої служби України Миколаївського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 40714508 по виконанню судових рішень Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду. Боржником рішення суду в строк не виконано.

Так, як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача у письмових запереченнях, державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, зокрема винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, направлено до Заводського РВ ММУ УМВС в Миколаївській області подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судових рішень та перешкоджання виконанню рішень суду, неодноразово здійснено вихід за місцем проживання боржника (за адресою реєстрації та адресою фактичного проживання). Крім того, державним виконавцем направлені до суду: подання про обмеження у праві виїзду за межі України без права вилучення паспортного документу громадянина ОСОБА_2 (боржника), подання про розшук боржника ОСОБА_2, за результатами розгляду яких були винесені відповідні ухвали. Ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без права вилучення паспортного документу громадянина ОСОБА_2 було направлено до Державної прикордонної служби України для виконання.

22.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до зазначеної правової норми, виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Вчинення перелічених, та інших дій державного виконавця по примусовому виконанню рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2012 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2013 року, підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, відповідачем вчинено всі можливі заходи, що передбачені чинним законодавством для примусового виконання судових рішень.

Твердження позивача про те, що дії, вчинені відповідачем, не приносить належного результату, суд оцінює критично, та зазначає, що відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, чинним законодавством не передбачена можливість перевищення державним виконавцем своїх повноважень для виконання покладеного державою завдання з примусового виконання судових рішень.

Враховуючи те, що державним виконавцем вчинено всі можливі дії по виконанню судових рішень щодо стягнення з боржника грошового зобов'язання перед ОСОБА_1, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для визнання незаконної бездіяльності відповідача.

Щодо вимоги позивача щодо негайного здійснення примусового виконання судових рішень, суд зазначає, що законом визначений порядок та спосіб здійснення виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження, який дотримано відповідачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не належать.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська