Постановление суда № 41776130, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/32898/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011

у справі № 2а-13778/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Мастер Ед Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2010 № 0002662302/0, від 31.05.2010 № 0002662302/1.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2010 № 566/23-02/31841240. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11, пункту 16.2 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) внаслідок завищення суми валових витрат у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року, 1, 2 та 3 квартали 2009 року на загальну суму 770077,00 грн. за господарськими операціями з придбання інформаційних послуг, послуг із маркетингового дослідження та аналізу у ТОВ «РІА «АММ», ТОВ «Картель «Монополія», зв'язок витрат на придбання яких із господарською діяльністю позивача не підтверджений первинними документами.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного узгодження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 № 0002662302/0, від 31.05.2010 № 0002662302/1 про визначення ТОВ «Мастер Ед Україна» податкових зобов'язань із податку на прибуток у сумі 251000,00 грн., у тому числі, 192519,00 грн. - основний платіж та 58481,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «РІА «АММ», ТОВ «Картель «Монополія» послуг із маркетингового дослідження та аналізу, інформаційних послуг, послуг по залученню клієнтів, здійснених на підставі відповідних господарських договорів, сторони підписали акти наданих послуг; позивач оплатив їх вартість та включив витрати на оплату цих послуг до складу валових витрат за 4-й квартал 2008 року, 1-й квартал, півріччя, 9 місяців 2009 року.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених правових норм зв'язок витрат із господарською діяльністю платника податку є однією з основоположних засад, з якими законодавець пов'язує можливість віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу валових витрат.

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору про надання послуг від 21.04.2008, укладеного з ТОВ «РІА «АММ» (з додатками та додатковою угодою від 21.04.2009); договору про надання консультаційних послуг від 01.10.2008 № 11/3, укладеного з ТОВ «Картель «Монополія» (з додатками до договору), актів про надання послуг, звітів про виконання послуг з описом послуг, досліджень, таблицями відповідного змісту, фото фрагментами рекламних матеріалів та зовнішньої реклами; договорів, укладених позивачем як виконавцем з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, у виконанні яких (залучення клієнтів при реалізації продукції, послуг) використовувались результати послуг, поставлених ТОВ «РІА «АММ» та ТОВ «Картель «Монополія» (договір № 3121-08/1 від 31.12.2008 з ТОВ «Медіа Сіті», договір № 30/12-08 від 30.12.2008 з ТОВ «БігМедіа», договір № 02-02/к від 02.02.2009 з ТОВ «СВ Аутдор», договір № 30/06-09 від 30.06.2009 із ЗАТ «Українські радіосистеми», договір №2008-3012 від 30.12.2008 з ТОВ «Агенція розвитку «Іннхаус»), банківських виписок з рахунку позивача (а.с.1-202, т.2, а.с. 1-152, т.3, а.с. 1-216, т.4, а.с.1-251, т.5, а.с. 1-220, т.6), оцінка яких судом відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильні висновки про використання позивачем отриманих від ТОВ «РІА «АММ» та ТОВ «Картель «Монополія» послуг у власній господарській діяльності, а отже і про правомірність формування позивачем на підставі документів, виписаних за наслідками господарських операцій, здійснених на підставі зазначених договорів, валових витрат.

Будь-яких доводів на спростування факту поставки позивачу з боку від ТОВ «РІА «АММ» та ТОВ «Картель «Монополія» послуг ДПІ не наводить так само, як і доводів щодо податкової поведінки цих постачальників.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів першої та апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев