Решение № 41748794, 01.12.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 915/1712/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж", Острівське шосе, 5, а/с 72, м. Херсон, 73021,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан", Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050,

про стягнення грошових коштів у розмірі 63985,83 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

за участю представників:

від позивача - Кривий І.В. за довіреністю № 6/1 від 03.01.2014 року;

від відповідача - Головченко О.А. за довіреністю № 2 від 14.09.2014 року.

суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 63985,83 грн., з яких: 50100 грн. - сума основного боргу за договором, 801,27 грн. - 3% річних; 5843,94 грн. - пеня; 7240,62 грн. - втрати від інфляції. Також позивач просить стягнути витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 1827 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору виконання підрядних робіт №60200-2 від 19.03.2014 року відповідач не розрахувався за виконані роботи, борг становить 50100 грн. Станом на день подання позову (22.10.2014 року) відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконано.

Ухвалою суду від 23.10.2014 року було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі (а.с. 1). Розгляд справи було призначено на 31.10.2014 року.

Ухвалами суду від 31.10.2014 року та від 10.11.2014 року розгляд справи відкладався з поважних причин (а.с. 33, 43).

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся.

Клопотанням, що надійшло до суду 01.12.2014 року, представник відповідача просив суд оголосити перерву у судовому засіданні для вирішення спору у позасудовому порядку шляхом укладення мирової угоди. У судовому засіданні 01.12.2014 року представник відповідача навів свої доводи та міркування щодо заявленого клопотання, підтримав свої заперечення викладені у відзиві.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки представник позивача заперечив щодо заявленого клопотання.

Представник позивача підтримав заявлений позов і просив суд задовольнити його у повному обсязі.

У відзиві на позов, наданим у судовому засіданні, представник відповідача зазначив, що позивач неправомірно нарахував пеню та втрати від інфляції на суму основного боргу. Щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 50100 грн. представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

В судовому засіданні 01.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.03.2014 року між сторонами укладено договір виконання підрядних робіт № 60200-2, відповідно до умов якого підрядник (позивач у справі) за дорученням замовника (відповідач у справі) прийняв не себе зобов'язання виконати роботи з установки на постійний підкрановий шлях портального крану «Марабу» (п. 1.1 договору).

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Сторони п. 2.1 договору встановили, що датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання крана для установки на постійний підкрановий шлях, а датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору визначено вартість робіт за даним договором, яка склала 103000 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 17166,67 грн.

Договір діє з моменту його оформлення сторонами і до 31.12.2014 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник (відповідач у справі) має право доручити підряднику (позивач у справі) виконання додаткових робіт, а підрядник має право виконати додаткові роботи по заявці замовника після узгодження сторонами обсягів, вартості і строків виконання додаткових робіт. Виконання додаткових робіт оформляється додатковою угодою до договору. Строки виконання робіт зазначені в п. 2.2 договору продовжуються на строк виконання додаткових робіт.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що строк виконання робіт становить 10 робочих днів.

На підставі п. 1.2 діючого договору, 26.03.2014 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору (а.с. 11).

Пунктом 1 додаткової угоди до договору встановлено, що позивач за завданням відповідача взяв на себе зобов'язання виконати додаткові роботи з ремонту металоконструкцій двох балансирів портального крану.

Строк виконання додаткових робіт за додатковою угодою становить 5 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди до договору загальна вартість додаткових робіт в рамках цієї угоди склала 8000 грн., в т.ч. ПДВ 1333,33 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві загальна вартість робіт за договором та додатковою угодою до нього становить 111000 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що перед початком проведення ремонтних робіт відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача аванс в розмірі 30%, що складає 30900 грн., в т.ч. ПДВ 20% 5150 грн.

Так, 18.03.2014 року позивач виставив відповідачу рахунок № СФ-0000010 на суму 30900 грн. (аванс), яку відповідач за умовами п. 3.2 договору сплатив в повному обсязі 01.04.2014 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 15, 18).

Відповідно до п. 3.5 договору, оплата за виконані роботи проводиться відповідачем на підставі акту приймання-здачі виконаних робіт на протязі 5 банківських днів від дати підписання сторонами договору акту приймання-здачі виконаних робіт.

На виконання умов п. 3.5 договору 04.04.2014 року між сторонами були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт:

- №19 60200-2-01 на суму 103000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 13);

- №20 60200-2-02 на суму 8000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 14).

04.04.2014 року відповідачу були виставлені рахунки № СФ-0000018 на суму 72100 грн. та № СФ-0000019 на суму 8000 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві сума до сплати станом на 14.04.2014 року за договором, з урахуванням проведеного авансового платежу 01.04.2014 року, становила 80100 грн.

Таким чином, прострочення оплати за умовами п. 3.5 договору наступило з 14.04.2014 року по 24.04.2014 року (включно) на суму 80100 грн. і період якого складає 11 днів.

Матеріалами справи підтверджено, зокрема, банківською випискою, що 25.04.2014 року відповідачем було частково сплачено за виконані роботи за актами в розмірі 30000 грн. (а.с. 19).

Позивач в позовній заяві зазначив, що за відповідачем за виконанні роботи за договором з урахуванням часткової оплати наявний борг в розмірі 50100 грн. і прострочення оплати залишку з 26.04.2014 року станом на 19.10.2014 року (включно) за актами складає 78 днів.

Відтак, залишок заборгованості за даним договором виконання підрядних робіт склав 50100 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнано представником відповідача у судовому засіданні 01.12.2014 року.

За невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи в повному обсязі не виконав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 50100 грн. обґрунтовані, представником відповідача визнані, а, отже, підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Обраховуючи пеню позивач послався на п. 4.7 договору, відповідно до якого при прострочці оплати за актами виконаних робіт, визначеної п. 3.2 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення.

На підставі наведених норм за розрахунком позивача за період прострочення з 14.04.2014 року по 24.04.2014 року (включно) на суму 80100 грн. та за період з 26.04.2014 року по 19.10.2014 року (включно) - сума пені становить 5843,94 грн. (а.с. 21).

Представник відповідача не погодився з нарахуванням пені, оскільки умовами п. 4.7 договору визначено, що при прострочці оплати, визначеної п. 3.2 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення. Так, п. 3.2 договору визначено порядок авансування робіт. Аванс було сплачено відповідачем згідно умов договору 01.04.2014 року.

Таким чином, представник відповідача вважає пеню необґрунтованою та безпідставною.

Дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що позивачем дійсно безпідставно нарахована відповідачу пеня в розмірі 5843,94 грн., оскільки, як вже зазначалось 01.04.2014 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано аванс на суму 30900 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 18).

Враховуючи те, що відповідач у встановлений умовами п. 3.2 договором здійснив аванс, то нарахування позивачем пені є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі наведеної норми за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором з 14.04.2014 року по 24.04.2014 року (включно) на суму 80100 грн. та за період з 26.04.2014 року по 19.10.2014 року (включно) позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 801,27 грн. (а.с. 23).

Розрахунок позивача 3% річних суд вважає - вірним.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 7240,62 грн., які нараховані за період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року (включно) (а.с. 22).

Представник відповідача не погодився з нарахуванням суми втрат від інфляції, проте свій розрахунок суду не надав.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок втрат від інфляції в сумі 7240,62 грн., суд приходить до висновку, що нарахована позивачем сума є заниженою.

Так, за розрахунком позивача:

- за період з 14.04.2014 року по 24.04.2014 року на заборгованість в розмірі 80100 грн. втрати від інфляції становлять 2643,30 грн.;

- за період з 26.04.2014 року по 19.10.2014 року на заборгованість в розмірі 50100 грн. втрати від інфляції становлять 4597,32 грн.

Згідно абз. 2 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Враховуючи викладену правову позицію:

1) індекс інфляції за квітень 2014 року (дата сплати за договором припадає на 14.04.2014 року) становить 103,3%, тобто позивачем на суму боргу в розмірі 80100 грн. було понесено втрати від інфляції на суму 2643,30 грн. (82743,3 грн. (сума з врахуванням інфляції за даний період) - 80100 грн.).

2) сукупний середній індекс інфляції за травень - жовтень 2014 року (включно) (період заборгованості з 26.04.2014 року по 19.10.2014 року) становить 111,79652478% грн., тобто за вказаний період позивачем на суму боргу в розмірі 50100 грн. було понесено втрати від інфляції на суму 5910,06 грн. (56010,06 грн. (сума з врахуванням інфляції за даний період) - 50100 грн.).

Відтак, за розрахунком суду сума втрат від інфляції за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань дорівнює 8553,36 грн. (2643,30 грн. + 5910,06 грн.), що на 1312,74 грн. (8553,36 грн. - 7240,62 грн.) більше, ніж просить стягнути позивач.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають задоволенню в частині заявлених позивачем, а саме на суму 7240,62 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 58141,89 грн., з яких: основний борг - 50100 грн., 3% річних - 801,27 грн. та 7240,62 грн. - інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1827 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" (Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050, ідентифікаційний код 38842020) на користь приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" (Острівське шосе, 5, а/с 72, м. Херсон, 73021, ідентифікаційний код 14122468) грошові кошти в розмірі 58141,89 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто сорок одна грн. 89 коп.), з яких: основний борг - 50100 грн. (п'ятдесят тисяч сто грн.), 3% річних - 801,27 грн. (вісімсот одна грн. 27 коп.), інфляційні втрати - 7240,62 грн. (сім тисяч двісті сорок грн. 62 коп.), а також судовий збір в розмірі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.).

3. В частині стягнення пені в розмірі 5843,94 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 05 грудня 2014 року.

Суддя А.П. Алексєєв