Приговор № 41726439, 30.07.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/11862/14-к

н/п 1-кп/640/448/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Пічугіної А.Г.

за участю:

прокурора Калюжко А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2014 за №12014220490001716 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, яка має середню освіту, не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, ІПН НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2014 року. приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 у м. Харкові, вході сварки з раніше знайомим ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті сформованих особистих неприязних стосунків, маючи умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, діючи умисно, нанесла ОСОБА_3 один удар ножем, який ОСОБА_1 тримала у правій руці, в область лівого боку.

У результаті умисних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва по задній боковій поверхні в середньому відділі, рановий канал якого через дефект діафрагми проникав в черевну порожнину, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні визнала повністю, у вчиненому розкаялась, та суду пояснила, що дійсно 18 квітня 2014 року приблизно о 16 годині вона перебувала у квартирі потерпілого за адресою: АДРЕСА_2 та намагалась повернути свій мобільний телефон, який останній у неї відібрав на вулиці. Знаходячись у коридорі вказаної вище квартирі разом із потерпілим, вона відчула з його боку натяки на близькі стосунки, які згодом переросли до чіпляння. Намагаючись зупинити ОСОБА_3, вона дісталась до кухні, де схопила ніж та вдарила ним потерпілого у лівий бік. Підтвердила, що знаходилась при цьому в стані алкогольного сп'яніння.

Дуже шкодує, що так сталось. Просила суд суворо не карати та не позбавляти її свободи, зазначила, що відповідні висновки для себе зробила.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_1 винною себе по пред'явленому обвинувачення визнала повністю, її показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину обвинуваченою, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваної, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваної та вивченням даних, які характеризують її особу.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачена ОСОБА_1 спричинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і її дії правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до тяжкого злочину, особу винної, яка раніше не судима, на період скоєння інкримінованого їй злочину ніде не працювала, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується посередньо, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває.

На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує щире каяття обвинуваченої у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні нею своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.

Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням вищезазначених обставин суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваної ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових злочинів призначення їй основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Але зважаючи на те, що обвинувачена щиро розкаялась у скоєному, раніше не судима, то суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає зазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її поведінкою після вчинення злочину, його критичне ставлення до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Цивільний позов, який відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КПК України потерпілою стороною заявлено не було, а тому суд роз'яснює потерпілому, що він має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити їй покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) роки.

Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності з цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за цим вироком з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов'язавши її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися до органів кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити без змін - домашній арешт.

Речові докази по справі:

- три кухонні ножа, які знаходяться в камері схову речових доказів Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - повернути законному власнику ОСОБА_4;

- жіноча куртка з чорної синтетичної тканини на підкладці з тонкої синтетичної тканини чорного кольору, на якій маються жовтувато-коричневі плями; брюки жіночі з бавовняної джинсової тканини, які мають плями буро-коричневого кольору; футболка з чорного напівсинтетичного трикотажу, які знаходяться в камері схову речових доказів Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - повернути законному власнику ОСОБА_1;

- кухонний ніж, на клинку якого знаходяться накладення бурого кольору; підодіяльник, одна поверхня якого виконана з сірого напівсинтетичного трикотажу, протилежна-з сірого трикотажу з світло-синіми поздовжніми полосами, на якому є плями буро-коричневого кольору, футболка з бавовняного трикотажу синього кольору, на спинці якої є наскрізне пошкодження з плямами речовини буро-червоного кольору, які знаходяться в камері схову речових доказів Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково - дослідного експертно- криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області витрати за проведення: судової дактилоскопічної експертизи 25.04.2014 року №204 у сумі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 52 коп. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку - УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.