Решение № 4171634, 13.07.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.09

Справа № 10/182-09.

за позовом: приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» м.Київ

до відповідача закритого акціонерного товариства агрофірми «Міря» Конотопського району

про стягнення 40656,44 грн.

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Волкова О.О.

від відповідача: Шинкаренко Н.Я.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 40656,44 грн., в ч.т. 21111,96 грн. основного боргу, 3672,65 грн. інфляційних збитків, 3098,68 грн. – 15% річних від простроченої суми, 4957,88 грн. пені, 7815,27 грн. штрафу в сумі 15% від ціни договору, а також 406,56 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти позову заперечує, частково визнає лише суму основного боргу, річні відсотки в сумі 1650,16 грн., інфляційні збитки в сумі 3672,65 грн., пеню в сумі 2036,92 грн.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Сторонами у справі 27.03.2008р. було укладено договір поставки засобів захисту рослин №х2-13-0026.

Цим договором визначені строки поставки та оплати цієї продукції.

Після її отримання та часткової оплати борг відповідача становить 21111,96 грн., що ним не заперечується.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 21111,96 грн. визнаються судом обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.2 договору відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 7.6. договору сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п'ять років, що стосується виконання зобов'язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Таким чином сума пені нараховується на весь період прострочення та складає 4 957,88 грн.

Це не суперечить ст. 259 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п. 5.5 договору поставки розмір процентної ставки передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення Боржником виконання грошового зобов'язання, змінений за згодою сторін договору та відповідно до цієї норми встановлений у розмірі 15% річних, що становить 3 098,68 грн.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 3672,65 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15 % від ціни договору, що складає 7815,27 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача про неправомірність застосування штрафних санкцій, оскільки ним в установленому законом порядку укладено договір, який на даний час є дійсним, і яким передбачено поряд з пенею і такий вид неустойки як штраф. Нарахування і неустойки і штрафу не суперечить в нормам як цивільного так і господарського законодавства. Так, ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися неустойкою, ст. 549 даного кодексу визначає природу окремо як пені, так і штрафу, а ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже нарахування обох видів неустойки позивачем здійснено правомірно.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу .

Відповідачем частково сплачено основне зобов'язання, він є сільськогосподарським виробником, платоспроможність якою обумовлена загальним фінансово-економічним становищем у державі, а сума нарахування санкцій майже дорівнює сумі основного зобов’язання.

Тому суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлене клопотання і зменшити пеню і штрафні санкції на 50%.

Отже підлягає стягненню з відповідача 2478,94 грн. пені, 3907,63 грн. штрафу, 3672,65 грн. інфляційних витрат, 3098,68 грн. – 15% річних від простроченої суми.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 406,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із закритого акціонерного товариства агрофірми «Мрія» (Конотопський район, с.Жовтневе, вул. Центральна,1, і.к. 4528034) на користь приватного підприємця «Хімагромаркетинг» 2000» (м.Київ, пр.Воззєднання,15, і.к. 30369454) 21111,96 грн. боргу, 2478,94 грн. пені, 3907,63 грн. штрафу, 3672,65 грн. інфляційних витрат, 3098,68 грн. – 15% річних від простроченої суми, 406,56 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2009 р.