Постановление суда № 41641840, 19.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

2-7396/14

760/24651/14-ц

У Х В А Л А

19 листопада 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Крім того, позивач порушує питання про накладення арешту на все майно відповідача і витребування в порядку ст. 137 ЦПК України певних доказів по справі.

Вивчивши заяву та матеріали позову, приходжу до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

У заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідачі будуть ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.

Як вбачається із заяви, позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання; позивачем не вказані інші відомості, потрібні для забезпечення позову, родові ознаки майна або грошових коштів, які належать відповідачу, відтак і підстав для забезпечення позову на час постановлення даної ухвали суд не вбачає.

Щодо вимоги позивача витребувати доказі в порядку ст. 137 ЦПК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір. Підстави, за якими особи звільняються від сплати судового збору за подачу позову або заяви, зазначені у ч. 1 ст. 5 Закону.

В свою чергу, частиною 1 статті Закону встановлено, що за подання позовів про стягнення заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору.

Натомість, відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року передбачені Законом пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову (підпункт 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону) здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій (зокрема, категорії, визначені у пунктах 8, 9, 18 частини першої статті 5 Закону)

Згідно ч.2 ст. 134 ЦПК України до заяви, що не відповідає вимогам цієї статті, можуть бути застосовані наслідки, встановлені ст. 121 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 137, 151-153 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в цій частині подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заяву ОСОБА_1 про витребування доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, - залишити без руху.

Роз'яснити позивачеві, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк