Постановление суда № 41602034, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/43629/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року

у справі № 495/1398/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної інспекції сільського господарства Одеської області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства - Аблова Ф.В.

про скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства Одеської області (далі - Інспекція), головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства - Аблова Ф.В. про скасування постанови.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013, адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просила скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували наявні у справі докази подання ОСОБА_2 скарги на постанову від 05.12.2012 на ім'я начальника Інспекції саме 13.12.2012, тобто у межах десятиденного строку.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, оспорювана у справі постанова про накладення адміністративного стягнення №000096 прийнята 05.12.2012. До суду ОСОБА_2 звернулась 25.02.2014. Адміністративний позов містить клопотання про поновлення строку для звернення до суду, згідно з яким позивачка вказує, що оскаржувану постанову було отримано 08.12.2012, а 13.12.2012 нею на постанову було подано скаргу на ім'я начальника Інспекції. Не отримавши відповіді, 29.01.2013 позивачка повторно направила на адресу начальника Інспекції скаргу на постанову від 05.12.2012, про що свідчать копії квитанцій та чеків. Однак, відповіді на скарги ОСОБА_2 не отримала.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 звернулась до суду з пропущенням установленого строку.

Колегія суддів вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

Статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною четвертою статті 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 зверталась до органу (Інспекції), який виніс оспорювану постанову у досудовому порядку в межах десятиденного строку і це підтверджується матеріалами справи, суд касаційної інстанції вважає помилковим залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 99, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в цій справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.