Постановление суда № 41601738, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/14176/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Ткачук Т. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 рокуу справі№ 826/13933/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року у справі № 826/13933/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 04.09.2013 року № 201-22. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 57.3 ст. 57, п. п. 59.1, 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ «Львівські автобусні заводи» з питань дотримання вимог податкового законодавства по імпортним контрактам, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 року № 792/26-58-22-06-15-33894928, яким зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» внаслідок недекларування дебіторської заборгованості за імпортними контрактами; не надання податковому органу до перевірки документів, що підтверджують погашення дебіторських заборгованостей за імпортними контрактами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 15.08.2013 року податкові повідомлення-рішення:

- №0000222206, яким позивачу нараховано пеню у сфері ЗЕД у розмірі 8 341 362,27 грн.;

- № 0000232206, яким позивачу нараховано штраф у сфері ЗЕД у розмірі 1 360,00 грн.

04.09.2013 року податковим органом складено податкову вимогу № 201-22, згідно з якою позивач зобов'язаний терміново сплатити податковий борг за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 8 344 382,27 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем по 20 зовнішньоекономічних контрактах передплату поставленого товару все ж було здійснено, але зі спливом встановленого законом строку у 180 днів нерезидентами не було поставлено позивачу замовлений товар. Також судами зазначено, що податкова вимога є передчасною, оскільки 28.08.2013 року позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року № 0000222206 та № 0000232206, скерувавши до податкового органу лист-повідомлення з відповідною інформацією, яке було отримано відповідачем 02.09.2013 року.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема чи належить задовольнити позовні вимоги. При вирішені справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1 ст. цього 162 Кодексу).

Згідно зі ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається з: вступної, описової, резолютивної частин. В описовій частині зазначається короткий зміст позовних вимог і позиції відповідача; а в резолютивній висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновок суду по суті вимог.

В позовній заяві ТОВ «Львівські автобусні заводи» просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2013 року № 0000222206 та № 0000232206.

13.09.2013 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року товариством подано заяву про збільшення позовних вимог, я якій платник просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2013 року № 0000222206 та № 0000232206, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 201-22 від 04.09.2013 року, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро опис майна в податкову заставу № 39-22 від 04.09.2013 року (т. 1 а. с. 197-204).

Разом з тим, з оскаржених судових рішень вбачається, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про опис майна в податкову заставу № 39-22 від 04.09.2013 року взагалі не розглянута.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні положення визначені в ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування доводів про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень товариством з посиланням на позицію Верховного Суду України у аналогічних спорах було зазначено, що визначення пені податковим органом за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» здійснено внаслідок невірного визначення відповідачем моменту поставки товару.

На підтвердження дійсного фактичного перетину імпортованими товарами по спірним контрагентами митного кордону України надано відповідні докази.

Проте, вказані доводи товариства та надані документи судами не розглянуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, розглянути всі позовні вимоги з урахуванням доводів сторін та наданих доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від20.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі № 826/13933/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак