Решение № 41599607, 21.11.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10483/13-ц

2/639/320/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку за попереднім договором, по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, суд

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму подвійного завдатку за попереднім договором з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції у розмірі 169 787 грн. та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 39 074,87 грн., стягнути з відповідача збитки у розмірі 48 500 грн., та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 28.10.2011 року між сторонами було укладено попередній договір, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався продати позивачу квартиру АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 54 000 доларів США та укласти договір купівлі-продажу житла не пізніше 01.12.2011 року, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу завдаток у розмірі 23 931,00 грн.

З вини відповідача договір купівлі-продажу вказаної квартири не був укладений. Завдаток позивачу повернуто не було.

07.02.2012 року сторони уклали ще один попередній договір, згідно з яким позивач сплатив відповідачу додатково завдаток у розмірі 55 927,90 грн., а відповідач зобов'язався продати квартиру не пізніше 01.03.2012 року.

Загалом відповідач отримав 79 858,90 грн. в якості завдатку за попередніми договорами.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 не виконав свого обов'язку, посилаючись на недооформлення правовстановлюючих документів на квартиру. Завдаток відповідач не повернув.

Сторони домовилися про нові строки укладення договору купівлі-продажу квартири, і, з дозволу відповідача, позивач вселився до квартири та з 01.03.2012 року став сплачувати комунальні послуги та робити поточний ремонт квартири.

Наприкінці жовтня 2013 року відповідач змінив замки у квартирі АДРЕСА_1, чим обмежив доступ до цього житла позивачу. В даній квартирі залишилися особисті речі позивача, предмети домашнього вжитку, меблі, побутова техніка, і він не має можливості забрати їх.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 зобов'язань за попередніми договорами, позивач просив суд стягнути з нього суму подвійного завдатку з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції та відсотків за користування грошовими коштами, встановлених на рівні облікової ставки НБУ.

Крім того, на думку ОСОБА_1, він зазнав збитків, у вигляді витрат зі сплати комунальних послуг у розмірі 19 200 грн., витрат на поточний ремонт квартири та її облаштування у сумі 48 500 грн.

У зв'язку з викладеним позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

20.01.2014 року судом було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказав, що дозволу на вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 він не надавав. За інформацією наявною у ОСОБА_2, позивач за основним позовом здавав вказану квартиру іноземним студентам.

Так, на думку ОСОБА_2 за час, визначений в основному позові, він був позбавлений можливості отримати прибуток від оренди житла у сумі 84 000 грн., із розрахунку вартості оренди житла 4 000 грн. на місяць та 21 місяця такої оренди.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що несплаченими залишилися комунальні послуги, якими користувалися мешканці квартири, яка станом на жовтень 2013 року становить 21 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що з відповідача підлягають стягненню 84 000 грн., як упущена вигода, та 21 000 грн., як реальні збитки.

27 січня 2014 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача суму подвійного завдатку за попереднім договором у розмірі 237 400 грн., три відсотка річних та індекс інфляції у розмірі 10 069,49 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 39 074,87 грн., а також стягнути з відповідача збитки у розмірі 48 500 грн., та судові витрати.

Представник позивача, ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 07.04.2014 року, в судовому засіданні уточнений позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, який діє на підставі договору від 19.12.2013 року, в судовому засіданні основний позов визнали частково, не заперечуючи проти отримання суми завдатку у розмірі 7000 доларів США, підтримали зустрічний позов, який просили суд задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що основний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що 28.10.2011 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, реєстровий №3267. (а.с. 11)

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до умов попереднього договору, продавець зобов'язується продати, а покупець купити за ціну та на умовах визначених цим договором нерухоме майно: двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 не пізніше 01.12.2011 року.

ОСОБА_2 зобов'язався до укладання основного договору отримати всі довідки, витяги та будь-які інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору.

До укладання цього договору покупцем сплачено продавцю завдаток в розмірі 23 931 грн., що еквівалентно 3 000 доларів США в рахунок належної до сплати ціни продажу нерухомого майна. ( а.с.12)

Згідно ч.1 ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Як пояснили в судовому засіданні представники сторін, в строк до 01.12.2011 року договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна між сторонами укладено не було, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на квартиру.

Тому, 07.02.2012 року між сторонами було укладено ще один попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, реєстровий №146.

Відповідно до умов цього попереднього договору, продавець зобов'язується продати, а покупець купити за ціну та на умовах визначених цим договором нерухоме майно: двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 не пізніше 01.03.2012 року.

До укладання цього договору покупцем сплачено продавцю завдаток в розмірі 55 927,90 грн., що еквівалентно 7 000 доларів США в рахунок належної до сплати ціни продажу нерухомого майна.

За цим договором ОСОБА_2 також зобов'язався до укладання основного договору отримати всі довідки, витяги та будь-які інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору. ( а.с.11)

Судом встановлено, що в строк до 01 березня 2012 року між сторонами також не було укладено договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Дані обставини вбачаються із відповіді приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 від 26.04.2014 року, де суд повідомлено, що для виконання умов попередніх договорів №3267 від 28.10.2011 року та №146 від 07.02.2012 року жодна із сторін вказаних договорів до нього не зверталися. (а.с. 63)

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, зобов'язання за попередніми договорами від 28.10.2011 року та від 07.02.2012 року було припинено.

Крім того в судовому засіданні було встановлено, що порушення умов попередніх договорів сталося з вини ОСОБА_2 , тобто кредитора, оскільки ним не було отримано всіх документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору.

Так, згідно відповіді Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ХМР від 01.09.2014 року суд було повідомлено, що у період з 28.10.2011 року по 01.03.2012 року право власності на кватиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 12.01.2011 року, реєстровий №154. (а.с. 116-117)

Положеннями ЦК України, зокрема ст. 317, передбачено, що тільки власник майна наділений правами володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, суд приходить до висновку, що у період дії обох попередніх договорів ОСОБА_2 не мав права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка мала бути предметом основного договору, що у свою чергу робило неможливим укладання договору її купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відтак, сума завдатку, яка підлягає поверненню становить 10 000 доларів США, з яких: 3 000 доларів США - завдаток за попереднім договором від 28.10.2011 року, та 7 000 доларів США - завдаток за попереднім договором від 07.02.2012 року.

Представники сторін та ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечували проти того, що обидві суми завдатку передавалися ОСОБА_2 саме у доларах США, але у загальній сумі 7 000 доларів США, а не 10 000 доларів США як зазначено в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

В супереч вимогам вищезазначених норм закону, відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження його заперечень.

Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума завдатку у розмір 10 000 доларів США та 10 000 доларів США сума, відповідно до вимог ст. 571 ЦК України.

Представником позивача у позовних вимог було визначено еквівалент вказаної суми завдатку станом на 16.06.2014 року, яка становить 237 400 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просила суд стягнути розмір подвійного завдатку, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України)

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Так, за період з 02.12.2011 року по 06.02.2012 року розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 3 000 доларів США, а за період з 02.03.2012 року по 16.06.2014 року - 10 000 доларів США.

Сума індексу інфляції за період з 02.12.2011 року по 06.02.2012 року становить 12,01 долар США (3000*100,400%/100-3000), що за курсом, визначеним представником позивача становить 142,56 грн.; за період з 02.03.2012 року по 16.06.2014 року - 1 144,73 долари США (10000*111,447%/100-10000), що за курсом, визначеним представником позивача становить 13 587,95 грн., Загальний розмір індексу інфляції становить 13 730,51 грн.

Сума трьох відсотків за період з 02.12.2011 року по 06.02.2012 року становить: 3000*3%/100/365днів*67днів прострочення=16,52 долара США, що за курсом, визначеним представником позивача становить 196,10 грн.; за період з 02.12.2011 року по 06.02.2012 року становить: 10000*3%/100/365днів*873дні прострочення=687,95 доларів США, що за курсом, визначеним представником позивача становить 8 165,91 грн. Загальний розмір трьох відсотків річних становить 8 362,01 грн.

Проте, представником позивача в уточненому позові визначено, що розмір трьох відсотків річних та індексу інфляції становить 10 069,49 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума трьох відсотків річних та індексу інфляції саме у розмірі 10 069,49 грн., про що і просила суд представник позивача.

Вимоги представника позивача про стягнення із ОСОБА_2 відсотків за користування грошовими коштами, встановлених на рівні облікової ставки НБУ, на підставі положень ст. 1048 ЦК України, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, як вбачається зі змісту вказаної норми, її положення стосуються тільки тих правовідносин, що виникають із договорів позики, які в даному випадку відсутні.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні вказувала, що з 01.03.2012 року, з дозволу ОСОБА_2, ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1, та сплачував комунальні послуги, робив поточний ремонт квартири, та її облаштування.

Наприкінці жовтня 2013 року ОСОБА_2 змінив замки у квартирі, чим обмежив доступ до житла, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків, які оцінені ним у сумі 48 500 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підтвердження заявлених вимог, представником позивача суду було надано копії квитанції про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, копію накладної на перегородку, та копію гарантійного талону на телевізор.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9, який пояснив суду, що у період 2012-2013 року він робив ремонт у квартирі АДРЕСА_1, замовником якого був ОСОБА_1, про що останньому він видав квитанцію на суму 7 000 грн.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 передав грошові кошти ОСОБА_2 для оплати комунальних послуг, проте ОСОБА_2 комунальні послуги не сплачував, у зв'язку з чим ОСОБА_1 надав свідку грошові кошти у розмірі 5 000-5 500 грн. для погашення заборгованості із комунальних послуг, які були ним сплачені.

Проте, суд критично ставиться до показань цих свідків, оскільки обставини, на які вони посилаються, не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність майнової шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою й протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст. 58 ЦПК України)

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, що передбачено ст. 60 ЦПК України.

Суду не надано жодного належного доказу щодо завдання збитків позивачу, неправомірності дій ОСОБА_2, причинного зв'язку між діями та шкодою, а тому основний позов в даній частині задоволенню не підлягає.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що основний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_2 на користь позивача за основним позовом підлягає стягненню сума подвійного завдатку, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що у сумі становить 247 469,49 грн.

Щодо вимог ОСОБА_2 по зустрічному позову, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, у зв'язку з наступним.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні вказували, що дозволу на вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не надавав. За інформацією наявною у ОСОБА_2, позивач за основним позовом здавав вказану квартиру іноземним студентам.

Так, на думку ОСОБА_2 за період часу з 07.02.2012 року по жовтень 2013 року, він був позбавлений можливості отримати прибуток від оренди житла у сумі 84 000 грн., із розрахунку вартості оренди житла 4 000 грн. на місяць та 21 місяця такої оренди.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що несплаченими залишилися комунальні послуги, якими користувалися мешканці квартири, яка станом на жовтень 2013 року становить 21 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що з відповідача підлягають стягненню 84 000 грн., як упущена вигода, та 21 000 грн., як реальні збитки.

Як вже зазначалось у рішенні вище, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

При вирішенні питання про завдання збитків, суд виходить з того, чи могли такі збитки бути реально понесені ОСОБА_2 та чи вживав він заходів щодо їх відшкодування.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на ОСОБА_2 обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі здачі в оренду квартири АДРЕСА_1.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Проте, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 у період часу до 27.06.2013 року взагалі не був власником квартири АДРЕСА_1.

Право власності на 1/2 частину вказаної квартири виникло у ОСОБА_2 лише 26.07.2013 року, що вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2013 року. (а.с. 122)

В розумінні ст. 189, 190 ЦК України доходи одержанні від використання майна належать його власнику.

Крім того, в порушення вимог ст. 10,60 ЦПК України, ОСОБА_2 та його представником в судовому засіданні не було доведено взагалі факту завдання збитків ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1.

Судом також встановлено, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі здачі квартири в оренду виходячи із середньої вартості оренди такої квартири. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що станом на жовтень 2013 року наявна заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 21 000 грн. суд також не приймає до уваги, оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами справи, та не були встановлені під час судового засідання.

Враховуючи викладене, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 31, 57-60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК, ст.ст. 10, 11, 22, 189, 190, 317, 524, 526, 533, 570, 610, 611, 614, 625, 635, 1048, 1166 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку за попереднім договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму подвійного завдатку у розмірі 237 400, 00 грн. (двісті тридцять сім тисяч чотириста гривень), 3% відсотки річних та індекс інфляції у розмірі 10 069,49 грн., а всього 247 469,49 грн. (двісті сорок сім тисяч шістдесят дев'ять гривень сорок дев'ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2474,69 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні шістдесят дев'ять копійок).

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович