Постановление суда № 41568238, 18.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7304/13 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 22-ц/783/6363/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Куцика І.Б.,

з участю: ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

представника Шевченківського ВДВС - Труша А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила забезпечити її позов у даній справі шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Шевченківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції видавати стягувачеві ОСОБА_5 або перераховувати на рахунок стягувача ОСОБА_5 грошові кошти, отримані від реалізації через прилюдні торги 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на виконання виконавчого документу - виконавчого листа, до моменту повного завершення розгляду даної справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.07.2014 року у задоволенні вказаної вище заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2, просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що реалізація арештованого нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та подальше отримання цих коштів стягувачем ОСОБА_5, при умові часткового чи повного задоволення її позовних вимог, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі, оскільки отримані ОСОБА_5 в процесі виконання рішення суду кошти можуть бути нею приховані. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення її заяви про забезпечення позову в обраний нею спосіб призведе до невиконання державною виконавчою службою рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з неї, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 присуджених коштів, оскільки в рішенні суду нічого не зазначено про перерахування присуджених коштів на рахунок стягувача ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що у ч.1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача, дійшов правильного висновку про те, що встановлення органу державної виконавчої служби заборони видавати та/чи перераховувати стягувачеві отримані від реалізації арештованого майна кошти, є не що інше, як встановлення органу державної виконавчої служби заборони вчиняти дії по виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, що є неприпустимим, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.