Решение № 41547430, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12298/13 19.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К»

до Державної пенітенціарної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 1 048 382,10 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

суддя Цюкало Ю.В.

суддя Бондарчук В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Блошко В.М., керівник

від відповідача: Верба О.С., за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

від прокуратури: Лиховид О.С., посвідчення № 002628.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» (далі - позивач) до Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач) про стягнення 1 053 730,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі № 910/12298/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р., позов задоволено частково, стягнуто з Державної пенітенціарної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» забезпечення виконання договору у розмірі 1 035 476,52 грн., 2 242,19 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, 8 308,85 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору, 2 354,54 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору, стягнуто з Державної пенітенціарної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» 20 967,64 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 р. касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі № 910/12298/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/422 від 24.06.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12298/13, за результатами якого зазначену справу передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. справу № 910/12298/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 23.07.2014 р.

17.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник третьої особи не з'явився.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник прокуратури з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 23.07.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представники відповідача та третьої особи у судове засідання 23.07.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем, третьою особою та прокуратурою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р., розгляд справи було відкладено на 03.09.2014 р.

01.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву.

01.09.2014 р. представником прокуратури було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 03.09.2014 р. представники позивача, відповідача та прокуратури з'явилися, представник третьої особи не з'явився.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/12298/13.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 03.09.2014 р. розгляд справи № 910/12298/13 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Цюкало Ю.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. справа № 910/12298/13 була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Цюкало Ю.В., суддя Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

20.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури були подані письмові пояснення.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник відповідача з'явився.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник третьої особи не з'явився.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник прокуратури з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 22.10.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник третьої особи у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р., розгляд справи було відкладено на 19.11.2014 р.

19.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

У судове засідання 19.11.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.11.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник прокуратури у судове засідання 19.11.2014 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 19.11.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною пенітенціарною службою України (далі - відповідач) було розміщено в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 89/1 (691/1) від 25.07.2012 р. оголошення № 258979 (ПХП) про проведення процедури закупівлі за державні кошти борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 8800 тон.

Документація конкурсних торгів, враховуючи зміни, містила вимоги щодо, зокрема:

- найменування предмета закупівлі: борошно зернових та овочевих культур ДК 016-97 - 15.61.2. (борошно пшеничне І ґатунку);

- вид предмета закупівлі: борошно зернових та овочевих культур (борошно пшеничне І ґатунку);

- місце, кількість, обсяг поставки товарів (надання послуг, виконання робіт): установи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної пенітенціарної служби України, 8 800 (вісім тисяч вісімсот) тонн;

- строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт): з вересня по грудень 2012 року;

- процедура закупівлі: відкриті торги;

- розмір забезпечення пропозиції конкурсних торгів - 1 364 000,00 грн. (внесення не пізніше 04.09.2012 р. (відповідно до змін));

- дата розкриття - 07.09.2012 р. (відповідно до змін);

- розмір забезпечення виконання договору про закупівлю - 5 % від вартості договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІР К» (далі - позивач) було одним з учасників закупівлі. За результатами процедури закупівлі пропозицію конкурсних торгів позивача в розмірі 3 072,00 грн. за одну тонну борошна пшеничного першого ґатунку, а разом 27 033 600,00 грн. (включаючи ПДВ, тару та транспортні витрати), було визнано найбільш економічно вигідною, акцептовано та визнано переможцем процедури закупівлі 27.09.2012 р.

Позивачем було виконано усі умови, передбачені документацією конкурсних торгів, зокрема, в рамках проведення процедури закупівлі 04.09.2012 р. було сплачено 1 364 000,00 грн. в якості забезпечення пропозиції конкурсних торгів, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 168 від 4 вересня 2012 р.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З огляду на вищенаведене, платіжне доручення № 168 від 4 вересня 2012 р. є належним та допустимим доказом виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем по перерахуванню коштів в якості забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

26.10.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № К-34 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується у 2012 році продати та відвантажити борошно пшеничне І-го ґатунку в обсязі, асортименті і терміни згідно з рознарядками покупця відповідно до його потреби, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією:

№ п/пНаймену-вання продукціїОд. виміру КількістьСтрок постача-нняЦіна за од. вим. Товару в грн. з ПДВ. Тарою і транспортними витратами, грн. Загальна сума вартості товару в грн. з ПДВ, тарою і транспортними витратами, грн. 1.Борошно пшеничне І-го ґатункутонн8 800,00До 15.12.2012 р.3 072,0027 033 600,00 Разом 8 800,00хх27 033 600,00

Згідно з п. 4.1. Договору відповідач зобов'язався оплачувати товар протягом 90 банківських днів з дати отримання товару на склад відповідача по мірі надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур позивача та належним чином оформлених накладних.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка проданого товару буде проводитися партіями залізничним транспортом або автотранспортом позивача територіальним уповноваженим представникам відповідача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що відповідач видає рознарядки (зразок рознарядки - додаток № 1 до Договору) позивачу на поставку товару територіальним уповноваженим представникам відповідача. Поставка товару позивачем здійснюється згідно з рознарядками протягом 30 календарних днів з дати видачі рознарядки відповідачем. При відсутності рознарядки відповідача поставка не проводиться. Крім того, пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Договору було визначено, що сторони звільняються від відповідальності від невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (зміни в законодавстві, аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строком їх дії є відповідні документи, які видаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ними органами.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір, при цьому позивач зобов'язаний протягом трьох днів з дня розірвання Договору повернути відповідачу не забезпечені поставкою кошти, отримані ним по попередній оплаті.

Згідно з п. 10.1. Договору строк його дії був встановлений з моменту підписання сторонами і до 31 грудня 2012 року.

Пунктом 11.2 Договору покладено на позивача обов'язок внести забезпечення його виконання у розмірі 5 % його кошторисної вартості у сумі 1 351 680,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок в Державній казначейській службі України. Цим же пунктом Договору було передбачено, що відповідач повертає позивачу забезпечення виконання Договору про закупівлю у два етапи:

І етап: 50 % забезпечення виконання Договору - після відвантаження відповідачу 50 % обсягу товару, передбаченого в Договорі;

II етап: решту 50 % забезпечення виконання Договору після повного виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з Договором.

Відповідно до п. 11.3 Договору в разі невиконання чи неналежного виконання позивачем умов Договору відповідач із суми забезпечення виконання Договору утримує штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством та повертає решту коштів протягом 10 банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії Договору. Судом встановлено, що відповідачем було надіслано позивачу дві рознарядки:

- № 35 від 01.11.2012 р. на поставку 6 175 тонн;

- № 37 від 15.11.2012 р. на поставку 2 625 тонн.

На виконання умов пункту 11.2 Договору позивачем 15.10.2012 р. було сплачено на користь відповідача повну суму забезпечення виконання Договору в розмірі 1 351 680,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 25.10.2012 р.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 7/2/1-2164 від 30.11.2012 р., в якому запропонував зменшити обсяг закупівлі товару.

В свою чергу, позивач, на пропозицію відповідача щодо зменшення обсягу закупівлі, листом № 3/12 від 07.12.2012 р. запропонував зменшити обсяг закупівлі товару на 3 287,57 тонн.

11.12.2012 р. відповідач надіслав позивачу для підписання додаткову угоду від 10.12.2012 р., відповідно до умов якої відповідач прийняв пропозицію позивача щодо зменшення обсягу закупівлі товару на 3 287,57 тонн, визначивши його у обсязі 5 512,43 тонн.

Згідно з п. 3 зазначеної Додаткової угоди за недопоставку товару (відмова продавця поставити товар в кількості 3 287,57 тонн) в обсязі передбаченому Договором продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості недопоставленого товару, а саме 1 099 941,51 грн., розрахований наступним чином: 3 287,57 тонн * 3072,00 = 10 099 415,04 грн.; 10 099 415,04 грн. * 10% = 1 009 941,51 грн.

Позивач не погодився з умовами щодо застосування штрафних санкцій, звернувшись 18.12.2012 р. з проханням (лист № 7/12) узгодити додаткову угоду без штрафних санкцій, у зв'язку із скороченими в порівнянні з тендерною документацією строками поставки, незазначення у рознарядках конкретних адрес отримувачів товару та їх залізничних реквізитів та різким погіршенням погодних умов.

Пропозиція позивача щодо укладення додаткової угоди без застосування штрафних санкцій не була розглянута відповідачем, у зв'язку з чим позивач 28.12.2012 р. підписав додаткову угоду з протоколом розбіжностей.

У даному протоколі розбіжностей позивач, зокрема, запропонував за зменшення обсягу поставки товару в кількості 3 348,31 тонн відповідальність та штраф у розмірі 10% не застосовувати відповідно до умов Договору.

Позивач, посилаючись на ст. 188 Господарського кодексу України, зазначає суду про те, що незважаючи на не підписання відповідачем протоколу розбіжностей, пропозиції позивача, викладені у ньому, вважаються прийнятими.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Частинами 3 - 5 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що протокол розбіжностей з додатковою угодою отримані відповідачем 15.01.2013 р., тобто після закінчення строку дії Договору. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З огляду на вищенаведене, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Закінчення строку дії Договору унеможливлює внесення змін до його умов.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що строк дії Договору сплив станом на дату отримання відповідачем протоколу розбіжностей, твердження позивача щодо безспірного прийняття відповідачем його умов на підставі ст. 188 Господарського кодексу України, є безпідставним.

Крім того, позивач зазначає суду про те, що відповідачем неправомірно не було повернуто позивачу кошти, сплачені у якості забезпечення виконання договору, в розмірі 1 035 476,52 грн.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено документацією конкурсних торгів. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених частинами першою і другою статті 30, частиною третьою статті 31 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їх об'єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їх об'єднань).

Пунктом 11.2 Договору покладено на позивача обов'язок внести забезпечення його виконання у розмірі 5 % його кошторисної вартості у сумі 1 351 680,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок в Державній казначейській службі України. Цим же пунктом Договору було передбачено, що відповідач повертає позивачу забезпечення виконання Договору про закупівлю у два етапи:

- І етап: 50 % забезпечення виконання Договору - після відвантаження відповідачу 50 % обсягу товару, передбаченого в Договорі;

- II етап: решту 50 % забезпечення виконання Договору після повного виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з Договором.

Відповідно до п. 11.3 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання продавцем умов Договору покупець із суми забезпечення виконання Договору утримує штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством та повертає решту коштів протягом десяти банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії Договору.

Під штрафними санкціями в даному випадку розуміється відповідальність сторін, визначена у пунктах 7.2 та 7.3 Договору, згідно з якими у випадку порушення термінів поставки товару, зазначених у пунктах 2.4, 5.1, 5.3 Договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки. У випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому Договором, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості непоставленого товару.

Позивач зазначає суду, а відповідач не заперечує, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар в загальній кількості 5 451,69 тонн на загальну суму 16 934 184,96 грн.

Оскільки суд дійшов до висновку про те, що Додаткова угода до Договору не була укладена між сторонами, згідно з умовами Договору, позивачем мало бути поставлено відповідачу борошно в загальній кількості 8 800,00 тонн.

Таким чином, недопоставленим залишається товар (борошно) в загальній кількості 3 348,31 тонн (8 800,00 тонн - 5 451,69 тонн.) на загальну суму 10 286 008,32 грн. (3 348,31 тонн - кількість недопоставленого товару * 3 072,00 грн. - ціна на одну тонну борошна, згідно з умовами п. 1.1. Договору).

В подальшому, відповідачем було повернуто позивачу, згідно з умовами Договору, частину суми забезпечення виконання умов Договору в розмірі 316 203,48 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 49 від 24.01.2013 р.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено на користь відповідача кошти в якості забезпечення виконання Договору в розмірі 1 351 680,00 грн. (платіжне доручення № 284 від 25.10.2012 р.), а відповідачем повернуто лише 316 203,48 грн., кошти в сумі 1 035 476,52 грн. були залишені відповідачем в якості пені та штрафу.

В свою чергу, неповернення відповідачем коштів в розмірі 1 035 476,52 грн. є можливим та не суперечить Договору та приписам чинного законодавства України в тому випадку, коли існує реальне порушення виконання позивачем умов Договору, зокрема, не поставка борошна у кількості та у строки, визначені його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.2 Договору поставка проданого товару буде проводитися партіями залізничним транспортом або автотранспортом позивача територіальним уповноваженим представникам відповідача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що відповідач видає рознарядки (зразок рознарядки - додаток № 1 до Договору) позивачу на поставку товару територіальним уповноваженим представникам відповідача. Поставка товару позивачем здійснюється згідно з рознарядками протягом 30 календарних днів з дати видачі рознарядки відповідачем. При відсутності рознарядки відповідача поставка не проводиться. Таким чином, умовами Договору на відповідача було покладено зобов'язання належного повідомлення позивача про місце поставки товару шляхом направлення позивачу рознарядки.

Судом встановлено, що відповідачем було направлено позивачу 2 рознарядки:

- № 35 від 01.11.2012 р. на поставку 6 175 тонн;

- № 37 від 15.11.2012 р. на поставку 2 625 тонн.

У зазначених рознарядках територіальними уповноваженими представниками покупця вказані Управління Державної пенітенціарної служби України у областях, зазначені їхні адреси та телефони а також кількість тонн, що необхідно поставити кожному обласному управлінню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалась поставка товару в установи (виправні колонії, слідчі ізолятори), а не в Управління Державної пенітенціарної служби України у областях, що свідчить про те, що вказавши у рознарядках № 35 від 01.11.2012 р. та № 37 від 15.11.2012 р. адреси та номери телефонів Управлінь Державної пенітенціарної служби України у областях, відповідачем фактично були не повністю виконані зобов'язання за Договором.

Відповідач заперечує проти того, що ним не було належним чином виконано умови Договору в частині направлення позивачу рознарядок, так як, згідно з його твердженнями, листи з уточненими адресами отримувачів товару направлялись позивачу.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять копії листів, які за своїм змістом є уточненням до рознарядок № 35 від 01.11.2012 р. та № 37 від 15.11.2012 р. та які містять реквізити отримувачів борошна - саме виправних колоній та слідчих ізоляторів, а не Управлінь Державної пенітенціарної служби України у областях.

За умовами п. 6.3.3. Договору продавець зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару згідно з рознарядками покупця.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням відносин, які склались між сторонами за Договором, не отримавши від відповідача рознарядки з адресою конкретного отримувача борошна, позивач позбавлений можливості поставити товар.

Відповідачем надано суду в якості доказу направлення позивачу листів з уточненнями до рознарядок копії журналів обліку вихідних документів відповідача.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270 були затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до п. 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема,

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З огляду на вищенаведене, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), є первинними документом, так як містить інформацію про здійснення господарської операції.

Враховуючи те, що надання послуг поштового зв'язку також супроводжується виданням розрахункового документу на підтвердження здійснення відповідної операції, саме розрахунковий документ є належним та допустимим доказом направлення відповідачем на адресу позивача листів з уточненими адресами отримувачів борошна.

Надані відповідачем копії журналів реєстрації вихідної кореспонденції відповідача не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача листів з уточненими адресами отримувачів борошна.

Оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами належного повідомлення позивача про місце отримання товару, так як рознарядки № 35 від 01.11.2012 р. та № 37 від 15.11.2012 р. не містять такої інформації, доказів направлення листів з уточненими адресами поставки відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що не поставка позивачем 3 348,31 тонн на суму 10 286 008,32 грн. пов'язана з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на вищенаведене, відповідач був позбавлений права не повертати позивачу кошти в розмірі 1 035 476,52 грн., які були утримані відповідачем в якості пені та штрафу, оскільки судом встановлено, що не повна поставка борошна відбулась не з вини позивача, а у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Крім того, судом встановлено, що строк дії Договору сплив 31.12.2012 р.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року №6-88цс13.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи те, що Договір припинив свою дію 31.12.2012 р., позивачем не було допущено жодних порушень умов Договору, а у відповідача були відсутні правові підстави для утримання вищезазначених коштів в розмірі 1 035 476,52 грн., які є частиною забезпечувального платежу за Договором, підстава їх набуття відповідачем є такою що відпала, а тому зазначені кошти підлягають поверненню позивачу.

Крім суми забезпечувального платежу в розмірі 1 035 476,52 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 8 308,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 354,54 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені суми.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 242,19 грн. за несвоєчасне повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в документації конкурсних торгів вимоги щодо надання забезпечення пропозиції конкурсних торгів. У разі якщо надання забезпечення пропозиції конкурсних торгів вимагається замовником, в документації конкурсних торгів повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення пропозиції конкурсних торгів не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання пропозиції конкурсних торгів одночасно надає забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Розмір забезпечення пропозиції конкурсних торгів у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених документацією конкурсних торгів.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель» забезпечення пропозиції конкурсних торгів не повертається замовником у разі:

- відкликання пропозиції конкурсних торгів учасником після закінчення строку її подання;

- непідписання учасником, що став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю;

- ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після акцепту його пропозиції конкурсних торгів, якщо надання такого забезпечення передбачено документацією конкурсних торгів.

Замовник повинен повернути забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом трьох банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів у разі, зокрема, укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем конкурсних торгів.

Враховуючи те, що Договір було укладено 26.10.2012 р., то сума забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000,00 грн. мала бути повернута позивачу до 31.10.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума була повернута відповідачем позивачу лише 20.11.2012 р.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову в цій частині, зазначає суду про те, що несвоєчасне повернення позивачу суми забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000,00 грн. сталось не з вини відповідача, а через несвоєчасне виконання Державною казначейською службою України платіжного доручення.

Проте, суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Отже, правомірним є нарахування 3% річних за несвоєчасне повернення відповідачем позивачу суми забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000,00 грн.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за несвоєчасне повернення відповідачем на користь позивача суми забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000,00 грн. та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначену суму.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 048 382,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 394/2011 було затверджено Положення про «Державну пенітенціарну службу України» (далі - Положення), згідно з яким Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно з абз. 4 п. 13 Положення ДПтС України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 було затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з п. 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81; ідентифікаційний код 37534799) в особі Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР К" (61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Юннатів, буд. 1, кв. 114; ідентифікаційний код 38158897) забезпечення виконання договору в розмірі 1 035 476 (один мільйон тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 52 коп., 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 19 коп. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, 8 308 (вісім тисяч триста вісім) грн. 85 коп. процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору, 2 354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 54 коп. інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 967 (двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 64 коп.

Повне рішення складено 24.11.2014 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.В. Бондарчук