№ 41514913, 23.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року 810/5126/14

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівське хлібоприймальне підприємство" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Миронівське хлібоприймальне підприємство" (далі-позивач, товариство) до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Публічне акціонерне товариство "Миронівське хлібоприймальне підприємство" є юридичною особою, що зареєстрована Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 22.05.1998. ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі" та СГОК "Лебедин" зареєстровані юридичними особою, а ФОП ОСОБА_1 - фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

На підставі направлення від 22.12.2013 №220, 221, 222, 223 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на VІ квартал 2013 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Миронівське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 15.01.2014 №28/22-011/24219855, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.134.1.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 139.1.9 ПК України, що призвело до завищення витрат з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 2334924,34 грн, у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн, за ІV квартал 2011 року на загальну суму 2334924,34 грн, у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 2041117,91 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 537032,60 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 67575,48 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 469547,12 грн. У ході перевірки встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2857208 грн, оскільки не підтверджується товарно-транспортними накладними зерно, яке завозиться на підприємство. В ході проведеного аналізу даних реєстрів накладних на прийняте зерно було встановлено, що в більшості підприємств-постачальників згідно АіС "Автомобіль" відсутні зареєстровані вантажі автомобілі за номерами, вказаними на накладних. Встановлення цього факту ставить під сумнів реальність здійснення поставок вказаного товару, а відтак і відображення сум за його придбанням у складі витрат з податку на прибуток підприємства.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі Акту перевірки від 15.01.2014 №28/22-011/24219855 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 №0000382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 537034 грн, у тому числі за основним платежем - 537033 грн, за штрафними санкціями - 1 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем (покупець) з ПП "Рус Бас" (продавець) укладено договори №224 від 07.11.2011, №244 від 11.11.2011 на придбання товару (соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.

11 липня 2011 року, 21 липня 2011 року та 3 листопада 2011 року позивач (покупець) уклав з ФГ "Русичі" договори №63, №90, №214 на придбання товару (ріпак, соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковоми накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договори №188 від 14.10.2011, №233 від 08.11.2011, №248 від 11.11.2011 та №267 від 23.11.2011 на придбання товару (ріпак, соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач (покупець) з СГОК "Лебедин" (продавець) уклав договір №179 від 12.10.2011 на придбання товару (соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.

Поставка придбаної від ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин" продукції для розвантаження у відповідне зерносховище позивача підтверджується документами - складськими квитанціями, аналізними картками.

Як встановлено судом, позивач має необхідні фонди для зберігання зерна та необхідні засоби для визначення його якості. Так, відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки вимогам державного стандарту підтверджується сертифікатами відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Відповідність критеріям атестації на проведення вимірювань показників об'єктів згідно з галуззю атестації підтверджується свідоцтвом про атестацію.

У подальшому позивачем реалізовано придбаний товар іншим контрагентами, зокрема: ТОВ "Грейн Лайн", ДП "Сантрейд", що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суму податку на прибуток позивачем включено до складу валових витрат відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на прибуток за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", які податковий орган вважає фіктивними. При цьому, висновок податкового органу про фіктивність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту придбання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт придбання товару у ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи та фізичної особи-підприємця ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України визначено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії договорів, податкових, видаткових накладних, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, акти прийняття зерна без товарно-транспортних накладних та інші документи та встановлено, що наведені у них відомості є достатніми для встановлення суті цих господарських операцій. Вказані накладні та інші первинні документи суд визнає належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин".

Судом встановлено факт здійснення цих господарських операцій, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, зв'язок між купівлею-продажем товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (при цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів та витрат.

Що стосується твердження податкового органу що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність товарно-транспортних накладних як доказів транспортування товару, то суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що відсутність товарно-транспортних накладних по окремих операціях є доказом відсутності транспортування товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат і податкового кредиту від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків. Крім того, суд враховує, що згідно з наявними у справі та дослідженими судом доказами позивач мав необхідні трудові ресурси для транспортування товару та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.

Таким чином, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем валових витрат по господарських операціях з ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП ОСОБА_1 та СГОК "Лебедин", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 ст.134, п п.138.2, 138.3, 138.4, 138.5 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з податкового органу на користь позивача пені, яка була нарахована Миронівською ОДПІ ПАТ "Миронівське ХПП" та сплачена ним в розмірі 22274,92 грн після сплати коштів згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000382200 від 28.01.2014, то суд зазначає наступне.

Наказом Міністра фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок). Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Відповідно до цього порядку заявником складається заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України з обов'язковим зазначенням інформації, яка передбачена цим Порядком.

Надаючи оцінку позовним вимогам з урахуванням принципу верховенства права, завдань адміністративного судочинства та способів захисту прав позивача, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв'язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст. 8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про стягнення на користь позивача пені, яка була нарахована Миронівською ОДПІ ПАТ "Миронівське ХПП" та сплачена ним в розмірі 22274,92 грн після сплати коштів згідно з неправомірно винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000382200 від 28.01.2014, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про стягнення вказаних грошових коштів з Державного казначейства України.

Таким чином, позов про стягнення з податкового органу на користь позивача пені не відповідає меті заявленого позову і не може захистити права позивача, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд зобов'язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів. Отже, у разі неправильного визначення позивачем способу захисту порушених прав у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовляти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та їх розміру на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати у розмірі частини сплаченого ним судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382200 від 28.01.2014, видане Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівське хлібоприймальне підприємство" судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.