Постановление суда № 41512917, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/42270/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014

у справі № 2а-9971/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріля Україна"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 №0000031541.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.07.2012 ТОВ «Ріля Україна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, в рядку 20.2 якої відображено суму 9790,00 грн.

13.08.2012 позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, де, зокрема, виправлено суму рядка 20.2 на 2078187,00 грн., а також, подано податкову декларацію із податку на додану вартість за липень 2012 року із відображенням у ній вказаної вище суми.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року, про що складено акт за № 1406/15-4008/32483750 від 28.08.2012, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 2068656,00 грн.

Як зазначено в акті, у відповідності до положень п.4.3 наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивач повинен був до уточнюючого розрахунку подати реєстр виданих та отриманих податкових накладних із виправленими показниками.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 №0000031541, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3102984,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 2068656,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1034328,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації, згідно із абзацом другим цього ж пункту, є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації, відповідно до абзацу першого п.46.5 цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання положень цієї статті Міністерством фінансів України 25.11.2011 прийнято наказ за № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 №1490/20228, пунктом 3 розділу ІV якого встановлено, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно із п. 201.15 ст. 201 ПК України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Аналогічне закріплено і абзацом 2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, яким затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Отже, як було вірно зазначено судами, за змістом зазначеної вище норми платник податку зобов'язаний подавати реєстр виданих та отриманих накладних лише один раз у звітному періоді, в строки передбачені для подання податкової звітності.

Крім того, наведеними нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку подавати до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, такий додаток, як реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень - серпень 2012 року, у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 201.15 ст.201 ПК України, позивач подавав органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних у строки, що передбачені для подання податкової звітності.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, абзацом другим цього ж пункту передбачено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Посилання відповідача на наказ Державної податкової служби України від 16.02.2012 №128 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту» обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що зі змісту Глави 3 Податкового кодексу України не вбачається, що узагальнююча податкова консультація є обов'язковою для платника податків, а також, що зміст такої податкової консультації вказує лише на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача відображати уточнюючі показники в декларації саме за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

З урахуванням наведеного вище, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасоване спірне податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 №0000031541.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль