Постановление суда № 41512913, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/66583/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Наконечна С.І.,

від відповідача - Масюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013

у справі № 2а-4332/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор"

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2011 №0000072300.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Людмилівський елеватор" з питань правових відносин з ТОВ "Контрол-Ком" за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, ТОВ "Агро-Та" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ "Компанія "Вега Юг" за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складений акт від 15.04.2011 №41/23-110/34355917, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 пп.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 2099420,00 грн.

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів при взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Контрол-Ком", ТОВ "Агро-Та" та ТОВ "Компанія "Вега Юг" (контрагенти) що, на думку відповідача, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а відтак, такі правочини відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п.5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки, відповідачем 30.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072300, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2624275,00 грн., в тому числі 2099420,00 грн. - за основним платежем та 524855,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем (як елеватором) було укладено договори складського зберігання з ТОВ "Контрол-Ком", ТОВ "Агро-Та" та ТОВ "Компанія "Вега Юг", за умовами яких позивач, крім того, що приймав та зберігав сільськогосподарську продукцію, також, надавав контрагентам додаткові послуги, а саме: доопрацювання, доробка (сушіння, очищення, фумігація та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання), а також, послуги по її відвантаженню.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем прийнято від контрагентів на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (соя, соняшник, кукурудза, пшениця), про що свідчать наявні в матеріалах справи складські квитанції, товарно-транспортні накладні, накладні та документи внутрішнього контролю позивача.

Водночас, позивачем було укладено з ТОВ "Трайгон-Експорт" та ТОВ "Рамбурс-Трайгон" договори комісії, за умовами яких позивач (Комісіонер) зобов'язується здійснювати від свого імені і за рахунок цих товариств (комітенти) закупівлю сільськогосподарської продукції у постачальників.

На виконання договорів комісії, позивач уклав договори купівлі-продажу товарів сільськогосподарської продукції з ТОВ "Контрол-Ком", ТОВ "Агро-Та" та ТОВ "Компанія "Вега Юг", факт здійснення яких підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, рахунками, журналом складського обліку форми №36, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, журналом складського обліку форми №36, а також, документами внутрішнього контролю позивача ( т. 3 а.с. 181-195).

Факт доставки сільськогосподарської продукції (соняшник) на відповідальне зберігання підтверджується, крім товарно-транспортних накладних, складськими квитанціями, які є документами суворої звітності та зареєстровані в Реєстрі складських документів на зерно, який ведеться Державним підприємством "Держреєстри України".

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасоване спірне податкове повідомлення-рішення від 30.04.2011.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль