Постановление суда № 41475486, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/22076/12

№ К/9991/22076/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Зайцева М.П., Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а/0270/3487/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фактор Ойл»

до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 07.04.2011 № 020821, прийняте Регіональним управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким залишити адміністративний позов без розгляду.

Позивач не реалізував своє право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 7655,30 грн. згідно з рішенням від 07.04.2011 № 020821, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті від 23.03.2011 № 019/02/32/2-36885481, складеного за наслідками перевірки господарської одиниці ТОВ «Фактор Ойл» - магазину на території АЗС, розташованої за адресою: Вінницька область, смт. Стрижавка, а\ш Львів-Кіровогра-Знам'янка, 363-й км. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон № 481/95-ВР) внаслідок реалізації алкогольних напоїв 23.03.2011 без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до частини 12 ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною 17 цієї статті ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У судовому процесі встановлено, що у позивача станом на 23.03.2011 була ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, яка була дійсна з 23.03.2010 по 23.03.2011 (а.с.31).

Закон № 481/95-ВР не містить норми, яка б встановлювала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону. У вітчизняному законодавстві немає спеціального закону, який би встановлював правила перебігу строків, передбачених нормами, що регулюють публічні відносини.

Відповідно до частини 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини 1 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 цієї статті).

Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.. 253 ЦК України).

Частиною 1 ст. 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що дія виданої позивачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями закінчується 23.03.2011, а не 22.03.2011, а отже роздрібна торгівля алкогольними напоями 23.03.2011 є правомірною.

Помилковими є доводи відповідача, наведені ним у касаційній скарзі, про порушення судами норм частини 5 ст. 99 та ст. 100 КАС України, зокрема щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та необхідності залишення позову без розгляду.

Так, відповідачем не були враховані норми частини 3 ст. 99 КАС України, ст. 102 та пункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Відповідно до частини 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом першим пункту 56.18 ст. 56 ПК встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення

Статтею 102 ПК врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Таким чином, рішення від 07.04.2011 № 020821 може бути оскаржене протягом 1095 днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенкосудді: підписМ.П. Зайцев підписО.А. Моторний