Постановление суда № 41455793, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9084/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщука І.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барклай-Авто» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Барклай-Авто» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2014 року № 0003141501 та від 13.02.2014 року № 0003131501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києва проведено камеральну перевірку ТОВ «Барклай-Авто», за результатами якої складено акт від 29.01.2014 року № 236-15/31570784 про порушення позивачем вимог п. 203.2 ст. 203 ПК України, в результаті чого, підприємством допущена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 55 394, 60 грн. із затримкою понад 30 днів, у сумі 2297, 00 грн. із затримкою понад 15 днів.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення: від 13.02.2014 року №0003141501, яким позивачу на підставі абз. 1 п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку на 15 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 2297,00 грн. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10 %, тобто у сумі 229, 70 грн. за платежем: податок на додану вартість; та від 13.02.2014 року № 0003131501, яким позивачу на підставі абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку на 165 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 55 394,60 грн. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 11 078,92 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Барклай-Авто» було задекларовано податкові зобов'язання за червень 2013 року у сумі 55 442, 00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 10 557,00 грн., листопад 2013 року у сумі 49 827,00 грн.

08.07.2013 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Сума узгодженого зобов'язання по цьому розрахунку становить 57 738,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено грошове зобов'язання в розмірі 2297,00 грн. з затримкою на 15 календарних днів та сума грошового зобов'язання в розмірі 55394,60 грн. із затримкою на 165 календарних днів.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, узгоджену суму грошових зобов'язань ТОВ «Барклай-Авто» сплачувало частинами та з пропуском установленого законодавством строку.

Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барклай-Авто» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барклай-Авто» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 18.11.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.