Решение № 41384721, 11.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5966/14 Головуючий 1 інстанції Шишкін О.В.

Справа № 2011/4884/2012 Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: звернення стягнення

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарі - Огарьовій О.В..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року по справі за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В процесі розгляду справи позивач 07.09.2012 року звернувся до суду з клопотанням про заміну відповідача, оскільки іпотечне майно придбано ОСОБА_1 і просив звернути примусове стягнення на нерухоме майно нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1, 1-3,1-4, 1-5, 1-6, 1-7,1-12, 1-13, загальною площею 175,8 кв.м. в літ. «А-16», що заходяться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог АТ «ОТП Банк» за кредитним договором №СМ- ЭМЕ 702/297/2008 від 28.07.2008 р. у сумі 465 816 (чотириста шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) доларів США 88 центів, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 28.12.2011 р.) З 721 643 (три мільйони сімсот двадцять одна тисяча шістсот сорок три) гривні 94 копійки, що складається з : заборгованості за кредитом - 407 310 (чотириста сім тисяч триста десять) доларів США 87 центів, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 58 506 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шість) доларів США 01 цент та пені у сумі 123 963 (сто двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 91 копійка, а також усіх витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки. Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності. На період до реалізації предмету іпотеки за рішенням суду, передати нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1, 1-3,1-4, 1-5, 1-6, 1-7,1-12, 1-13, загальною площею 175,8 кв.м. в літ. «А-16», що заходяться за адресою: АДРЕСА_1 в управління Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код в ЄДРПОУ 21685166) з наданням права заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання, отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду, укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна та отримання орендних, будь-яких інших платежів за користування предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним говором №СМ-ЭМЕ 702/297/2008 від 28.07.2008 р.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав обов'язків якого є Позивач та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір СМ-ЭМЕ 702/297/2008 від 28.07.2008 р., відповідно до умов якого, Позивачем було надано ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 410 000,00 дол. США. У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_3 укладено іпотечний говір № РМ-ЭМЕ 702/297/2008 від 28.07.2008 р. предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, житлові приміщення 1-го поверху №1-1, 1-3,1-4, 1-5, 1-6, 1-7,1-12, 1-13, загальною площею 5,8 кв.м. в літ. «А-16», що заходяться за адресою: АДРЕСА_1. предмет іпотеки було реалізовано без згоди іпотекодержателя, внаслідок чого, власником предмету іпотеки на даний час є ОСОБА_1 Згідно п. 1.1. Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно погашати суми Кредиту та сплачувати відсотки за користування Кредитом в порядку і строки, визначені в умовах Кредитного договору. В порушення умов Кредитного договору та норм права, позичальник не здійснює погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених Кредитним договором. Станом 28 грудня 2011 року, заборгованість Позичальника за Кредитним договором, складає 465 816 . США 88 центів, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 28.12.2011 р.) З 721 643 гривень коп. та складається з заборгованості за кредитом - 407 310 дол. США 87 центів, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 58 506 дол. США 01 цент, та пені у : 123 963 гривні 91 копійка, а також усіх витрат, пов'язаних зі Збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Звернуто примусове стягнення нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху №1-1,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7,1-12,1-13 загальною площею 175,8 кв.м. в літ. «А-16» по АДРЕСА_1. для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» у сумі 456816доларів88 центів США шляхом продажі з прилюдних торгів, на період продажу майна передати його в управління позивачу. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року відмовлено у перегляді заочного рішення суду від 18.03.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись невідповідністю висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що 28.07.2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №СМ-S702/29/2008 на суму 410000 доларів США. У забезпечення виконання зазначеного договору між сторонами було укладено іпотечний договір №РМ-SME 702/297/2008 від 28.07.2008 року. Предметом іпотеки за цим договором стало зазначене нерухоме майно.

Постановою Господарського суду Харківської області від 21.01.2010 року ФО-П ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Під час виконання ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси було включено спірне майно. Зазначене майно було реалізовано з прилюдних торгів і 24.02.2010 року переможцем торгів визнано ОСОБА_7, і з нею було укладено договір купівлі-продажу.

Апелянт стверджує, що застава припиняється у разі примусової реалізації предмету застави. Після цього спірне майно вже не було обмежено іпотекою і ОСОБА_1 придбала це майно у ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 25.02.2010 року.

Зазначені обставини при заочному розгляді справи судом першої інстанції враховано не було і суд ухвалив помилкове рішення. Звернуто стягнення на майно, яке вже не є предметом іпотеки і не належить боржнику.

В судове засідання з'явився представник апелянта, представник АТ «ОТП Банк» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, крім того суд враховує, що раніше 02.09.2014 року представник позивача приймав участь у судовому засідання і був належним чином повідомлений про розгляд справи 21.10.2014 року. В зазначене судове засідання представник не з'явився, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника банку до м. Києва для участі у іншій справі колегія не задовольняє, оскільки по справі у позивача є декілька представників і банк, як юридична особа, може забезпечити участь у справі іншого представника.

Заслухавши доповідач, представників сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, заочне рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмов у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір. Згідно договору ОСОБА_3 отримала від банку 410000 доларів США. У забезпечення зобов'язання між сторонами було укладено договір іпотеки згідно якого предмет іпотеки - нерухоме майно, нежитлові приміщення літ. «А-16» за адресою АДРЕСА_1 передано в іпотеку позивачеві.

В процесі розгляду справи було встановлено, що спірне майно, яке було предметом іпотеки і належало ОСОБА_3 придбано ОСОБА_1

Посилаючись на те, що позивач - АТ «ОТП Банк» не давав згоди іпотекодавцям на відчуження предмету іпотеки і коштів від реалізації майна банк не отримав суд визнав порушення прав іпотекодержателя - ПАТ «ОТП Банка» і звернув стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно з метою забезпечення виконання кредитного договору укладеного з ОСОБА_3 З таким висновком суду погодитися неможливо. .

У відповідності до вимог ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції не з'ясував усі обставини у справі і не перевірив у повній мірі права та обов'язки сторін.

Судом встановлено, що на час придбання спірного майна ОСОБА_1. зазначене майно раніше вже було реалізовано з прилюдних торгів 24.02.2010 року і придбано переможцем торгів - ОСОБА_7, а потім майно було придбано ОСОБА_1 (а.с.55-61)

Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іптекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України "Про іпотеку").

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно, що було предметом іпотеки за договорами застави та іпотеки, укладеними між боржником та банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено. Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна.

Установлено, що ПАТ "ОТП Банк" не є власником майна, що оспорюється.

Крім того, частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від набувача, якщо воно було продане у порядку, установленому для виконання судових рішень.

У відповідності до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Розглядаючи справу судова колегія враховує правова позиція по справі №6-58цс13 викладену в постанові Верховного суду України від 26 червня 2013 року Згідно зазначеної правової позиції відчуження майна переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною з 15 лютого 2010 року до 16 червня 2010 року).

Положеннями цього закону не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.

Права третіх осіб на повернення майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача.

Разом з тим право на звернення до суду з віндикаційним позовом має власник майна.

Таким чином предмет іпотеки було примусово реалізовано, то в силу ст.539 ЦК України та ст.28 Закону України «Про заставу» іпотека спірних нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 є припиненою з дати примусової реалізації предмету іпотеки тобто з 24.02.2010 року.

Повторне звернення стягнення на предмет іпотеки після примусового стягнення на це майно в процедурі банкрутства протерічить діючому законодавству.

Суд першої інстанції ці обставини не врахував і ухвалив необґрунтоване рішення. Таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -