№ 41367022, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6817/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» (далі - позивач, ТОВ «Карбон Сістемс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №62326552208, №62426552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Карбон Сістемс» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Карбон Сістемс» з питань встановлення фактів реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2014 року №346/26-55-22-08/38450850.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 75590,00 грн. та ПДВ на суму 79568,00 грн.

На підставі акту від 16.04.2014 року №346/26-55-22-08/38450850 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2014 року №62326552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 99460,00 грн., з яких 79568,00 грн. - за основним платежем та 19892,00 грн. - за штрафними санкціями; №62426552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 94488,00 грн., з яких 75590,00 грн. - за основним платежем і 18898,00 грн. - сума штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову, однак неповно встановив обставини справи та помилився, вмотивувавши своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, що обумовлює необхідність змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в наступній редакції.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пп.177.2, 177.3, 177.4 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом ( виручка у грошовій та негрошовій формі ) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.4 ст.198 ПК України закріплено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічна правова норма закріплена у п.2.2 Положенні №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами. Крім того, при складанні податкової звітності, визначенні податкових зобов'язань та формуванні податкового кредиту суб'єктом господарювання повинні враховуватися лише ті витрати, які були ним понесені у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно товарність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» за договором про проведення рекламних компаній від 20.05.2013 року №2005-13 та договором купівлі-продажу від 03.06.2013 року №127 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, актами надання послуг, актами приймання-передавання, рахунком на оплату, банківськими виписками та фотокопіями рекламних носіїв.

Водночас, з фотокопій рекламних носіїв вбачається, що контрагентом позивача була проведена рекламна компанія ТОВ «ОЛДІ», а не ТОВ «Карбон Сістемс».

Разом з тим, позивачем ні під час проведення контролюючими податковими органами перевірки його податкової звітності, ні до суду першої інстанції не було надано жодних доказів, підтверджуючих факт використання рекламних послуг і товару (килимового покриття), отриманих ТОВ «Карбон Сістемс» від ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» на підставі зазначених договорів саме у господарській діяльності позивача.

З огляду на це та з урахуванням того, що укладання суб'єктом господарювання господарських договорів поза межами цілей власної господарської діяльності позбавляє його права на врахування фінансових показників такої діяльності у своїй податковій звітності та на отримання податкових пільг за результатами таких операцій, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №62326552208, №62426552208 та, відповідно, для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку, однак неповно встановив обставини справи, а тому мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Сістемс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року змінити в мотивувальній частині рішення.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.