Постановление суда № 41282021, 30.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Львів Справа № 9104/126539/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі № 2а-1159/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяміськбуд» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяміськбуд» (далі - ТзОВ «Вінницяміськбуд»), в якому просила підтвердити правомірність нарахування нею податкових зобов'язань із застосуванням рівня «звичайних цін» з податку на додану вартість на суму 131439.00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16 грудня 2011 року № 0003042302 та зобов'язати відповідача їх сплатити.

Позов обґрунтовувала посиланням на те, що при проведенні перевірки ТзОВ «Вінницяміськбуд» встановлено, що ним в порушення вимог пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України неправомірно застосовано пільгу при продажі ОСОБА_1 земельних ділянок, що знаходяться під незавершеним будівництвом житлового багатоповерхового будинку в м. Вінниця по вул. Тимощука/4-й пров. Стаханівський, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 160364.00 грн. Вказане порушення зафіксовано в акті перевірки від 02 грудня 2011 року № 12379/23-2/32976737, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0003042302. Так як вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржено в адміністративному порядку, воно вважається відкликаним, що є підставою для нарахування та сплати відповідних податкових зобов'язань в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 грудня 2011 року № 12379/23-2/32976737, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вінницяміськбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2011 року, ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0003042302, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 131439.00 грн., з яких на 105151.00 грн. за основним платежем та на 26288.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення відповідачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем вимог пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, а саме неправомірне застосування пільги з операції продажу ОСОБА_1 земельних ділянок, що знаходяться під незавершеним будівництвом житлового багатоповерхового будинку в м. Вінниця по вул. Тимощука/4-й пров. Стаханівський, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 160364.00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що операція продажу ОСОБА_1 земельних ділянок здійснена відповідачем на виконання умов мирової угоди, яка визнана в судовому порядку, а тому посилання податкового органу на реалізацію відповідачем земельних ділянок за цінами нижче звичайних є необґрунтованим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Разом з тим, при реалізації зазначеного права, необхідно враховувати, що відповідно до абзацу другого пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, визначенню платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін передує послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби. Цей алгоритм передбачає проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін. У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми, таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутись з позовом до платника податків про зобов'язання нарахувати та сплатити податкові зобов'язання, відкоригувати від'ємне значення об'єкта оподаткування або інші показники податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного органом державної податкової служби на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін в іншому порядку, ніж це передбачено статтею 39 Податкового кодексу України, не допускається.

Водночас, згідно з пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 01 січня 2013 року, а відтак, до 01 січня 2013 року у податкових органів відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Однак, відповідно до пункту 8 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначена норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

За відсутності у чинному законодавстві України порядку визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Вказані обставини судом першої інстанції враховано не було, однак, зроблено вірний висновок про безпідставність заявленого ДПІ у м. Івано-Франківську позову.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі № 2а-1159/12/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський