Постановление суда № 41247015, 15.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/4818/13-к

Номер провадження 11-кп/786/264/14

Категорія:ч.1 ст.286 КК України н.т.

Головуючий у 1-й інстанції Гафяк В. М.

Доповідач ап. інст. Лісіченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Лісіченко Л.М.

суддів: Нізельковської Л.В., Кисіля А.М.

при секретарі - Журі Н.Л.

з участю прокурора - Деряги Л.М.

представника потерпілої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за апеляціями із внесеними змінами обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 29 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Карлівка Полтавської області, громадянин України, одружений, з середньою освітою, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий обрубником на ВАТ «Кременчуцький сталеварний завод», проживаючий у АДРЕСА_1 раніше несудимий,-

- засуджений за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75,76 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Третьої міської лікарні м. Кременчук кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 в сумі 5961 грн. 58 коп.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, 19 березня 2013 року приблизно 0 19 год. 20 хв. в темний час доби, при штучному міському електроосвітленні, по мокрому асфальтобетонному покриттю вул. Героїв Сталінграда м. Кременчук в напрямку пр. 50 років Жовтня рухався автомобіль «ВАЗ-21093» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4

В цей же час по пр. 50 років Жовтня, в напрямку від вул. Карнаухова до вул. Воїнів Інтернаціоналістів рухався велосипед марки «України» під керуванням потерпілої ОСОБА_5

При виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, з другорядної дороги, ОСОБА_4, керуючи вказаним автомобілем, не надав перевагу в русі водію велосипеда «Україна» ОСОБА_5, яка рухалась по головній дорозі, не виконавши вимоги дорожнього руху України, допустив з нею зіткнення передньою частиною автомобіля з правою боковою частиною велосипеда, яким керувала потерпіла, в результаті чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової і малогомілкової кісток.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок скасувати в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Вказує, що всі матеріальні збитки ним відшкодовані, до кримінальної і адміністративної відповідальності раніше не притягався, має сім'ю, матір-пенсіонерку, яка мешкає одна (батько нещодавно помер) та потребує його піклування.

В апеляції потерпіла ОСОБА_5 просить вирок скасувати як незаконний та необґрунтований в зв'язку з неповнотою судового слідства та призначити щодо неї повторну судово-медичну експертизу, про що надає відповідне клопотання, оскільки, на її думку, в результаті ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вказує, що аналогічне клопотання прокурора судом першої інстанції було задоволено, але фактично не виконане.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта - обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_3, які подану апеляцію підтримали в частині внесених змін та просили змінити вирок суду, застосувавши акт амністії, пояснення представника потерпілої ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляції потерпілої ОСОБА_5, який заперечував проти застосування амністії стосовно обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція обвинуваченого підлягає до задоволення, а апеляцію потерпілої слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у порушенні п.п.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України та фактичні обставини кримінального провадження встановлені правильно і ніким з учасників процесу не оспорюють ся.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового та апеляційного розгляду.

Доводи апеляції потерпілої про заподіяння їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди тяжких тілесних ушкоджень спростовуються висновком додаткової повторної судово-медичної експертизи.

Так, відповідно до висновку №476 від 22.04.2014 року вищевказаної експертизи, проведеної за клопотанням потерпілої під час апеляційного розгляду, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової і малогомілкової кісток з набряком м'яких тканин, які утворилися від дії тупих обмежених предметів, якими, вірогідніше за все, могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу, і які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Медіальний перелом шийки правого стегна міг утворитися при накладанні травмуючої сили в ділянку тазокульшувого суглобу і, вірогідніше за все, при падінні з висоти власного росту і до подій 19.03.2013 року відношення не має, а згідно консультацій лікарів рентгенологів Полтавської ОКЛ та 2-ої МКЛ м. Полтава можуть відповідати періоду травми від 12.05.2013 року.

Факт падіння під час пересування на милицях за місцем проживання 12.05.2013 року підтверджувала в ході судового розгляду і сама потерпіла ОСОБА_5

З огляду наведеного підстав для задоволення апеляції потерпілої колегія суддів не убачає.

В той же час, обвинувачений ОСОБА_4 вимоги своєї апеляції змінив та звернувся до апеляційного суду з клопотанням про звільнення його від відбування покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» і колегія суддів вважає доводи клопотання обґрунтованими.

Відповідно до п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, які на день набрання чинності цим Законом мають, яким не виповнилось 18 років, не позбавлені батьківських прав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 має неповнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.83), а злочин, за який він засуджений, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

За таких обставин він є суб'єктом застосування амністії, у звя'зку з чим колегія суддів вважає необхідним звільнити його від відбування призначеного покарання з вищенаведених підстав.

Заперечення проти застосування амністії представника потерпілої - ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

З огляду наведеного, вирок суду в частині призначення покарання підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_4 із внесеними доповненнями задовольнити.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 29 січня 2014 року щодо ОСОБА_4 змінити, застосувати п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнити його від відбування основного і додаткового покарання, призначеного цим вироком.

с у д д і :

Кисіль А.М. Лісіченко Л.М. Нізельковська Л.В.