Постановление суда № 41219801, 28.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 876/8444/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та анулювання документа,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та анулювання документа.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 24.11.2013 року та 27.11.2013 року повертаючись з Республіки Польща в Україну через автомобільний пункт пропуску «Краківець» під час митного оформлення працівники митниці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ввівши позивача в оману шляхом підміни понять та власного трактування Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» , змусили позивача заплатити єдиний збір в розмірі 1 євро та 5 євро відповідно. Зазначає, що під час митного оформлення 24.11.2013 року його автомобіль був неправомірно класифікований ОСОБА_4, як вантажний, про що свідчить уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року, а 27.11.2013 року неправомірно класифікований ОСОБА_5, як фургон, про що свідчить уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року, однак згідно технічного паспорта НОМЕР_2 автомобіль позивача класифікується як вантажопасажирський-В. Окрім того, вказує, що жодного із контролів, передбачених ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», який є єдиною підставою для нарахування сум Єдиного збору для автомобіля позивача (не було перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів) працівниками митниці не було проведено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довіреності від 31.07.2012 року серії ВРТ №884302, 24.11.2013 року та 27.11.2013 року перетинав державний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» в напрямку із Республіки Польща в Україну.

У відповідності до уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 1,00 EUR - 10,77 грн. Одиниця виміру вантажний автомобіль НОМЕР_1.

Згідно уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 5,00 EUR - 54,14 грн. Одиниця виміру фургон НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у ст. 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю товарів (у тому числі у формі попереднього документального контролю) та радіологічного контролю товарів, і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених, розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Згідно ст. 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордом України контролю вантажів і транспортних засобів, зокрема для вантажних транспортних засобів місткістю або загальною масою транспортного засобу з вантажем до 20 тонн включно єдиний збір становить 5 євро.

Згідно ст. 6 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» для автомобільних транспортних засобів та контейнерів, які перетинають державний кордон України без вантажів, ставка єдиного збору за здійснення визначеного цим Законом контроль встановлюється у розмірі 20 відсотків ставки, визначеної у ст. 5 цього Закону для відповідного автомобільного транспортного засобу та контейнеру. При цьому плата за проїзд автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду), у тому числі за перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, справляється повністю.

Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 № 1569 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

З матеріалів справи, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 (серія та номер свідоцтва - НОМЕР_2) тип транспортного засобу зазначено як «вантажопасажирський-В».

Згідно з положеннями Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон» означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів. До групи моторних транспортних засобів, які мають повну масу не більш як 5 тонн і мають єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів, відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби».

За таких обставин, вказаний вище автомобіль марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_3 без конструктивних змін може використовуватись для перевезення вантажів, а тому, на думку судової колегії при перетині державного кордону України даним транспортним засобом єдиний збір підлягає сплаті.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі №813/3696/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.10.2014 року