Постановление суда № 41215328, 30.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14862/14-ц Провадження № 22-ц/772/3028/2014Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 47Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Луценка В.В.,

суддів: Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності. Свій позов ОСОБА_2 мотивував тим, що його будинок розташований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3, а тому просив визнати за ним право власності, на належну останній, земельну ділянку.

У свою чергу ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2, який мотивувала тим, що ОСОБА_2 має вільну для забудови земельну ділянку, просила визнати право власності на зазначену земельну ділянку за нею, в якості компенсації.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржують його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі сторони посилаються на порушення судом норм матеріального та вимог процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому просили рішення скасувати та задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю І-ВН №052037 23.09.2002 року виданого ОСОБА_2 він є власником земельної ділянки площею 0,0149 га, що розташована по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 27.06.2001 року №1136 (а.с. 23).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю І-ВН №0520228 23.09.2002 року виданого ОСОБА_3 вона є власником земельної ділянки площею 0,0446 га, що розташована по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 27.06.2001 року №1136 (а.с. 24).

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 87/100 домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків, господарських будівель, на праві спільної часткової власності, загальною площею 151,8 кв.м., у тому числі житловою 90,5 кв.м. Зазначений об'єкт нерухомості складається з: житлового будинку з прибудовою літ. «А» загальною площею 64,2 кв.м., в тому числі житловою 44,4 кв.м.; житлового будинку літ. «Ж» загальною площею 87,6 кв.м., в тому числі житловою 46,1 кв.м.; погребу літ. «п/Ж»; сараю літ. «Г», «Д». До складу 87/100 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами входить: тамбур 2-1; коридор 2-2; кімнати 2-3, 2-4 загальною площею 18,2 кв.м., в тому числі житловою 13,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А»; житловий будинок літ. «Ж» загальною площею 87,6 кв.м., в тому числі житловою 46,1 кв.м.; погріб літ. «п/Ж» (а.с. 7-8).

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації житловий будинок «Ж» та погріб «п/Ж» по АДРЕСА_1 розташованій на належній ОСОБА_2 земельній ділянці по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510100000:01:005:0125 (а.с. 54-56).

Проте відповідно до кадастрового плану на земельні ділянки (а.с. 53) житловий будинок під літ. «Ж» частково виходить за межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки та частково знаходиться на земельній ділянці що належить ОСОБА_3, ця обставина визнана сторонами, які беруть участь у справі, та не підлягає доказуванню у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проте компетентними органами не було надано належної оцінки тому факту, що будинок під літ. «Ж» частково розташований на земельній ділянці, яка не належить ОСОБА_2 та надано останньому свідоцтво про право власності на зазначений будинок.

Після того, як сторони з'ясували що належний ОСОБА_2 будинок під літ. «Ж» знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 сторони вирішили розділити належні їм земельні ділянки.

Встановлено, що ОСОБА_2 розділив належну йому земельну ділянку на частки в розмірі 0,0116 га та 0,0033 га (а.с. 9-12). В свою чергу ОСОБА_3 також поділила належну їй земельну ділянки на частки в розмірі 0,0413га (а.с. 22) та 0,0033га кадастровий номер якої 0510100000:01:005:0140 (а.с. 13).

Відповідно до кадастрового плану (а.с. 53), належний ОСОБА_2 житловий будинок під літ. «Ж» частково знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 кадастровий номер якої 0510100000:01:005:0140, площею 0,0033га.

Проте замість укладення правочину, щодо набуття, зміни, або припинення своїх прав на земельні ділянки (наприклад договору міни) та з метою економії коштів на нотаріальні послуги, сторонами було вирішено звернутися до суду з підстав передбачених ч.1 ст.120 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Враховуючи, що відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 54), дозвіл на будівництво було надано на земельній ділянці 0510100000:01:005:0125, то відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України ОСОБА_2 не набув права на земельну ділянку ОСОБА_3, оскільки побудований ним будинок частково знаходиться на іншій ділянці з іншим кадастровим номером.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності у встановленому законом порядку, а тому позбавлення їх цього права можливе лише у випадках встановлених законом.

Статтями 140, 143 ЗК України передбачений вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, однак у зазначеному переліку відсутні підстави на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх позовних заявах.

Враховуюче наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Сало Т.Б.

__ Зайцев А.Ю.