№ 41201321, 16.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 р. № 820/13593/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.,

за участю представника позивача - Проскуріної В.М.,

представника відповідача - Красовського В.С. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний світ" до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний світ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2013 року № 0001432201, № 0001442201, № 0001452201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 763/20-34-22-01-05/31672390 від 06.11.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Молочний світ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 763/20-34-22-01-05/31672390 від 06.11.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме за 1 кв. 2011 року на суму 212574 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 44.1 статті 44, враховуючи пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 138940 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту 93270 грн.; пункт 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 19.12.2013 року № 001432201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 333304 грн., з яких: основний платіж - 333303 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1 грн., № 0001442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 112888,75 грн., з яких: основний платіж - 93720 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 19168,75 грн.; № 0001452201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 773067,46 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.03.2014 року за вих. № 1749/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення 19.12.2013 року № 001432201, № 0001442201, № 0001452201 - без змін; збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у податковому повідомленні-рішенні 19.12.2013 року № 0001442201 на загальну суму 70879 грн. (основний платіж збільшено на суму 70880 грн., штрафні санкції зменшено на 1 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15.05.2014 року за вих. № 8562/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення 19.12.2013 року № 001432201, № 0001442201, № 0001452201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.

Оцінюючи обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень 19.12.2013 року № 001432201, № 0001442201, суд зазначає наступне.

Щодо встановлених відповідачем порушень ТОВ "Молочний світ" вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на 2010 рік), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем не надано документів, що підтверджують факт організації і збору молока та його доцільності, а також не надано документи, щодо транспортування та походження отриманого молока від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Молочний світ" (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір про надання послуг по організації і збору молока № б/н від 31.12.2009 року.

Також, між ТОВ "Молочний світ" (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання послуг по організації і збору молока № 2 від 01.04.2010 року (т. 1 а.с. 175-176).

Відповідно до умов зазначених договорів, виконавець зобов'язується надавати послуги по організації і збору молока сирого та супроводження його до пункту приймання, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

В підтвердження реального факту виконання умов договорів позивач надав наступні документи: довідки відповідних сільрад на право фізичних осіб на отримання доходу від податкового агента без отримання податку за формою 3ДФ, відомості по заготівлі молока від населення, подорожні листи, табелі робочого часу водіїв, списання поливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що факт організації і збору молока та його доцільності, а також транспортування та походження отриманого молока доведено позивачем в повному обсязі наданими до суду документами первинного та бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим висновки акту щодо порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими.

Щодо встановлених відповідачем порушень ТОВ "Молочний світ" підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 44.1 статті 44, враховуючи пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 138940 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту 93270 грн., суд зазначає наступне.

Висновок про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 44.1 статті 44, враховуючи пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вчинений контролюючим органом на підставі отриманого акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 602/235/37457882 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лакрус НМ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Батьківщина", ТОВ "Креатив Трейд", ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Молочний світ", ТОВ "СВОН", АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року"; акту ДПІ у м. Полтава від 11.06.2012 року № 1322/1703/2321213989 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_6 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року".

Суд вважає зазначені висновки контролюючого органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Молочний світ" (Покупець) та ФОП ОСОБА_6 (Постачальник) укладено договір № 8 від 24.11.2011 року.

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені Договором строки молочну продукцію (далі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього Договору. Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у накладній за кожну партію товару окремо.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною від 24.11.2011 року № 9, видатковою накладною № 46 від 24.11.2011 року, товарно-транспортною накладною № 48 від 24.11.2011 року.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних квитанцій.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Молочний світ" (Покупець) та ТОВ "Лакрус НМ" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 3 від 01.03.2011 року.

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити та прийняти продукцію в кількості, асортименті та договірним цінам, зазначеним у супровідних документах, які є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Молочний Світ" та ТОВ "Лакрус НМ", ФОП ОСОБА_6 оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд не приймає посилання контролюючого органу на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 602/235/37457882 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лакрус НМ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Батьківщина", ТОВ "Креатив Трейд", ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Молочний світ", ТОВ "СВОН", АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року"; акт ДПІ у м. Полтава від 11.06.2012 року № 1322/1703/2321213989 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_6 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ "Молочний світ" підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо встановлених контролюючим органом порушень ТОВ "Молочний світ" положень пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд зазначає наступне.

Перевіряючими встановлено, що 23.06.2011 року ТОВ "Молочний Світ" отримано з банку та оприбутковано до каси підприємства відповідно до прибуткового касового ордеру від 23.06.2011 року № 16 грошові кошти у сумі 6533,73 грн. Грошові кошти спрямовувалися на видачу авансу співробітникам за червень 2011 року, але згідно видаткового касового ордеру № 18 ці кошти видані з каси підприємства 13.07.2011 року, про що свідчить дата ордеру та підпис і дата проставлена ОСОБА_7 Отже сума готівки 6533,73 грн. на кінець робочого дня 23.06.2010 року не видана і не здана підприємством до банку.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "Молочний Світ" 10.12.2010 року отримано з банку та оприбутковано до каси підприємства відповідно до прибуткового касового ордеру від 10.12.2010 року № 54 грошові кошти у сумі 380000 грн., але згідно видаткового касового ордеру № 60 від 10.12.2010 року ці кошти видані з каси підприємства 12 числа (місяць не зазначено) 2010 року, про що свідчить підпис і дата проставлена ОСОБА_7 Отже сума готівки 380000 грн. на кінець робочого дня 10.12.2010 року не видана і не здана підприємством до банку.

Суд з зазначеними висновками відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 грудня 2010 року позивачем отримано з банку та оприбутковано до каси підприємства відповідно до прибуткового касового ордеру від 10.12.2010 року № 54 грошові кошти у сумі 380000 грн.

Зазначені грошові кошти видані з каси підприємства згідно видаткового касового ордеру № 60 від 10.12.2010 року.

Видатковий касовий ордер № 60 від 10.12.2010 року зареєстрований в реєстрі видаткових та прибуткових касових ордерів 10 грудня 2010 року.

Вказані грошові кошти використані позивачем для відшкодування витрат з придбання молока, що підтверджується звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО-34 від 10.12.2010 року.

Також, 23.06.2011 року ТОВ "Молочний Світ" отримано з банку та оприбутковано до каси підприємства відповідно до прибуткового касового ордеру від 23.06.2011 року № 16 грошові кошти у сумі 6533,73 грн.

Зазначені грошові кошти спрямовані на видачу авансу співробітникам позивача за червень 2011 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей № ВЗП-000011 від 23.06.2011 року.

Згідно видаткового касового ордеру від 23.06.2011 року № 18, вказані кошти видані з каси підприємства 23 червня 2014 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 2.8. Положення про ведення касових операцій в національній валюті, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її

зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штраф, визначений наведеною статтею, за своєю природою являється адміністративно-господарською санкцією, в зв'язку з чим такий штраф може бути застосований в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки, виключають можливість застосування штрафу до позивача за зазначені періоди, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0001452201 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2013 року № 0001432201, № 0001442201, № 0001452201 - скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2013 року № 0001432201, № 0001442201, № 0001452201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний світ" (61153, м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд. 56, кім. 318, ідентифікаційний код юридичної особи 31672390) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2014 року.

Суддя А.С. Мороко