Постановление суда № 41174299, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4675/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014

у справі № 826/18638/13-а

за позовом дочірнього підприємства «Мілкіленд Україна»

до Управління

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000913910 та № 0000923910.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Управління звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 201.12 статті 201, пунктів 208.2, 208.3 статті 208 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 у справі № 1570/1510/2012.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 14.07.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що позивачем було сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі на підставі належним чином оформлених первинних документів, складених у процесі реального виконання господарських операцій.

У той же час в ухвалі від 01.04.2014 у справі № 1570/1510/2012, на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС, висновок касаційного суду про відсутність у платника права на податковий кредит мотивований неналежним складенням первинних документів та непідтвердженістю цими документами реальності постачання товару платникові.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини відносно дотримання платниками законодавчо установлених вимог стосовно формування податкового кредиту, що виключає подібність спірних правовідносин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків у допуску справи № 826/18638/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко О.І. Степашко М.О. Федоров