Постановление суда № 41138310, 27.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"27" жовтня 2014 р. Справа № 5023/3521/12

вх. № 3521/12

Суддя господарського суду: Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання: Васильєва Л.О.

скаржник -ОСОБА_1

боржник - не з*явився

представник ДВС- не з*явився

розглянувши скаргу на дії ВДВС Лозівського міжрайонного управління юстиції Харківської області у справі за позовом ПСП Агрофірма "Прогрес" с. Лигівка до ТОВ"Молагро" про стягнення.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд рішенням від 17.09.2012 року у справі за № 5023/3521/12 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молагро" (вул. Леніна, 60, м. Лозова, Харківська область, 64600, код 33020715, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Прогрес" (вул. Леніна, 65, с. Лигівка, Сахновщанський район, Харківська область, 65415, код 04258155, відомості про банківські рахунки відсутні) суму інфляційних витрат в розмірі 6 956,38 грн., 3 % річних - 3 290,12 грн., судовий збір 1 608,50 грн.

01.10.2012 року на виконання рішення суду виданий наказ на примусове стягнення.

29.08.2014 року до суду надійшла скарга від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Прогрес" на бездіяльність ВДВС Лозівського міжрайонного управління юстиції Харківської області в якій заявник просить суд винести ухвалу про визнання протиправними бездіяльність відділу ДВС Лозівського МРУЮ про примусове виконання наказу господарського суду по справі за № 5023/3521/12 та зобов'язати його провести виконавчі дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" . Вчинити виконавчі дії по передачі майна боржника стягувачу ПСП "Агрофірма "Прогрес" в об'ємі його вартості , що еквівалентно сумі грошового зобов'язання, які підлягають стягненню з божника на користь стягувача.

15.09.2014 року скаржник надав уточнення скарги на бездіяльність ВДВС та просить суд винести ухвалу про визнання протиправними бездіяльність відділу ДВС Лозівського МРУЮ про примусове виконання наказу господарського суду від 01.10.2012 року, скасувати постанову державного виконавця від 24.01.2014 року про повернення судового наказу без виконання та зобов'язати його провести виконавчі дії по передачі непроданого майна боржника стягувачу в заявленому стягувачем об'ємі його вартості , що еквівалентно сумі грошового зобов'язання, які підлягають стягненню. ( а.с.115). Суд продовжує розгляд скаргу з урахуванням уточнень.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановленні обов'язки державного виконавця, зокрема вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне, що 24.01.2014 року ВДВС Лозівським міжрайонним управлінням юстиції Харківської області була винесена постанова ВП№ 34829703 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.93) .

Як встановлено судом, під час здійснення виконавчого провадження , державним виконавцем було звернено стягнення на майно боржника, яке не було реалізовано на торгах, у зв*язку з відсутністю покупців. Крім того, вказане майно перебуває у заставі та іпотеці, у зв*язку з чим, як пояснив виконавець у відзиві на скаргу, останній не може його запропонувати стягувачеві на підставі п.2 ч.1 с. 47 та ст.50 п.6 Закону України" Про виконавче провадження". Іншого майна, на яке можливо звернути стягнення , не виявлено ( а.с.93).

У відповідності до ст.50. Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У відповідності до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, згідно якого ДВС зобов'язаний передати спеціалізованій організації нерухоме майно арештоване державним виконавцем, а спеціалізована організація - надати послуги з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації нерухомого та рухомого майна у порядку, встановленому Законами України „Про виконавче провадження", „Про іпотеку", іншими законами України, „Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5 і зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.1999р. за № 745/4038, „Порядком реалізації арештованого майна", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. № 42/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 19.07.1999р. за № 480/3773/ та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999р. прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням.

Документального підтвердження щодо не проведення торгів, виконавцем не надано. Так, згідно іпотечного договору боржника з ОСОБА_2 його нерухоме майно оцінено в 3728800 грн. а зобов*язання боржника перед іпотекодавцем становить 791775 грн., а перед стягувачем 115950 грн.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови державного виконавця) про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом ( ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" . Авансування для визначення вартості арештованого майна скаржником здійснено ще 14.05.2012 року в сумі 4000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

При цьому, судом не встановлено наявність в матеріалах виконавчого провадження усіх документів, що підтверджують перевірку майнового стану боржника (запити), документи, що підтверджують відсутність у боржника майна (довідки, інформації та ін.) та відповіді з банків, платіжні вимоги, дійшов висновків щодо не правомірності дій державного виконавця та винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Разом з тим, невиконання державним виконавцем рішення суду у встановлений законом строк жодним чином не звільняє від його виконання, оскільки ст. 124 Конституції України, ст. 3-4, 11 ЦК України, ст. 115 ГПК України встановлено обов'язковість виконання рішення суду.

Таким чином, висновки, викладені в скарзі стягувача до суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Керуючись ст.86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу на дії Лозівського міжрайонного управління юстиції Харківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Лозівського міжрайонного управління юстиції Харківської області від 24.01.2014 року ВП№ 34829703 про повернення виконавчого документу стягувачу.

В іншій частині відмовити.

Суддя Лаврова Л.С.