Решение № 41105242, 22.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7475/14

Головуючий у першій інстанції Кожокар Т.Я.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів -Артеменко І.А.

-Черевко П.М.

при секретарі -Добряк Н.І.

за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 04 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення компенсації за частку майна, набутого під час шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2014 року позивачка звернулася з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що 08 березня 2002 року зареєструвала шлюб з відповідачем. В період шлюбу ними було придбано два автомобілі: "HYUNDAI ACCENT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 70000 гривень та "ВАЗ 210700-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 47000 гривень, всього на загальну вартість 117000 гривень, які були зареєстровані на ім'я відповідача.

19 серпня 2013 року рішенням Саратського районного суду Одеської області шлюб між ними було розірвано.

Автомобілі, які є їх спільною власністю, знаходяться у відповідача, а позивачка не має можливості розпоряджатися та користуватися своєю часткою майна, тому в відповідності до ст. 71 ч.4 СК України просила суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за частку майна, набутого під час шлюбу, 58500 гривень, що складає половину вартості обох автомобілів.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що автомобілі під час шлюбу були продані, а кошти витрачені на інтереси сім'ї.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 04 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за частку майна, набутого під час шлюбу: автомобіль "HYUNDAI ACCENT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень, автомобіль "ВАЗ 210700-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - 16000 (шістнадцять тисяч) гривень, всього 51 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що з відповідача на підставі ч.4 ст. 71 СК України підлягає стягненню компенсація за ? частину спірних автомобілів.

Судова колегія не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 ст. 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Правову позицію застосування судами положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України при вирішенні спорів пов'язаних із поділом майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, викладено в положеннях п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 березня 2002 року.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 19 серпня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу сторонами було придбано два автомобілі: "HYUNDAI ACCENT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та "ВАЗ 210700-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником яких є відповідач .

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Позивачка звертаючись до суду із даними позовом, ставила питання про отримання компенсації вартості транспортних засобів, які за своєю природою є рухомим неподільним майном. В даному випадку, до таких правовідносин положення ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України не застосовуються.

Судовою колегією встановлено, що спірні автомобілі були придбані відповідачем під час шлюбу та зареєстровані на його ім'я. Тому судова колегія вважає, що вони є спільним сумісним майном сторін. Довід відповідача про те, що вказані автомобілі були відчужені по довіреностям під час шлюбу , а кошти були витрачені в інтересах сім'ї , не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 7 вересня 1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.

Таким чином, Правилами при зміні власника транспортного засобу встановлений спеціальний порядок державної реєстрації. У разі недотримання вказаних Правил та відсутності реєстрації на нового власника, зміна власника транспортного засобу не відбувається. На підставі викладеного судова колегія вважає, що спірні автомобіля є спільної сумісною власністю сторін .

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. п. 1,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 04 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати автомобілі "HYUNDAI ACCENT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та "ВАЗ 210700-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

П.М. Черевко