Постановление суда № 41073708, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 808/3791/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 до суду першої інстанції надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ Запорізької області ДПС), в якому позивач просить суд визнати незаконним, недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000191702 від 15.03.2013.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.34 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, якою передбачено, що податковим періодом може бути календарний рік, тому працівниками податкової служби невірно вирахований податковий період, що призвело до нарахування податкового зобов'язання та фінансових санкцій. Позивач не заперечує, що сума виручки від реалізації товарів за період з 01.08.2011 по 31.07.2012 фактично становить 300 901,42 грн. Проте, вважає, що працівники податкової інспекції повинні були вираховувати період з 01 січня по 31 грудня відповідного року, а не брати період, який їм вигідно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу мотивуючи її тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. А тому просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 07.01.2013.

За результатами перевірки складено Акт №252/172/НОМЕР_1 від 28.02.2013 та встановлені наступні порушення:

п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 п.187.1 ст.187, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), пп.3.3, пп.3.5.5 п.3.5 розділу 3 Наказу Мінфіну України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" №1394 від 07.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 (із змінами та доповненнями) в частині не своєчасної реєстрації платником податку на додану вартість та неподання у визначені строки заяви для взяття на облік, як платника податку на додану вартість в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму - 19 704 грн., в тому числі по податковим періодам: за вересень 2012 року - 8 283 грн., за жовтень 2012 року - 4 037 грн., за листопад 2012 року - 3 396 грн., за грудень 2012 року - 3 269 грн., за січень 2013 року - 719 грн.

На підставі акту перевірки №252/172/НОМЕР_1 від 28.02.2013, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 15.03.2013 за №0000191702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 630,00 грн. (з них за основним платежем 19 704,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 926,00 грн.).

Відповідно п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ) протягом останніх дванадцяти календарних місяців, така особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ.

Тобто, даною нормою не передбачено застосування встановлених податкових періодів, а зазначено протягом останніх 12 календарних місяців.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів за готівкові кошти вважається дата їх оприбуткування в касі платника податків.

Відповідно до п.183.10 ст.187 Податкового кодексу України, особа, що не надсилає таку заявку у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, та знаходь своє відображення в матеріалах справи, що в порушення п.187.1 ст.187 ПК України за період з 11.08.2012 року по 07.01.2013 року позивачем занижені податкові зобов'язання без урахування ПДВ у сумі - 98 522 грн., занижено ПДВ на суму 19 704 грн. на підставі перевірки денних фіскальних звітних чеків, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, а саме ФОП ОСОБА_1 до податкових зобов'язань по ПДВ не включив виручку від реалізації товарів кінцевому споживачу за готівкові кошти, яка оприбуткувала в касі платника податків всього на суму 98 521,55 грн. у т.ч. по податковим періодах:

Як передбачено пунктом 54.3.2 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно із п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ за період з вересня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 19 704 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ за період з вересня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 19 704 грн. та вірно визначено суму штрафних санкцій у розмірі 4 926,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 липня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту ухвали.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов