Постановление суда № 4104339, 11.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-18283/08 Головуючий 1-ої інстанції ЄвсіковО.О.

Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Попович О.В.

Суддів Земляної Г.В., Кузьменка В.В.,

при секретарі Романовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 15 лютого 2008 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо металургійна компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду м. Києва від 15 лютого 2008 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо металургійна компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000062302/0 від 17.01.2004 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що оскаржувана Постанова Господарського суду м. Києва є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного зясування всіх обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який зявився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2003р. по 14.01.2004р. з перервами в роботі працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено комплексу планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Українства гірничо-металургійна компанія» за період з 01.01.2001 року по 01.07.2003 року.

За її результатами складено відповідний Акт від 14.01.2004р. № 4-23/02-7/25412086.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Українства гірничо-металургійна компанія» (на момент розгляду справи змінено організаційно-правову форму на Відкрите акціонерне товариство) вимог 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 1.723.900,00 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2004р. № 0000062302/0, яким ТОВ «Українства гірничо-металургійна компанія» визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ загалом на суму 3449300,00 грн., з яких 1723900,00 грн. - сума основного платежу, а 1725400,00 грн. - сума штрафних санкцій з цього податку.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Українства гірничо-металургійна компанія», Господарський суд м. Києва виходив з того, що посадові особи податкового органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд визначати порушення податкового законодавства без указання конкретних обставин господарської діяльності позивача та первинних облікових і звітних документа, а також з того, що відповідачем не надано чіткого повного і поепізодного розрахунку визначених позивачеві податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а також належних і допустимих доказів, які спростували б обґрунтованість позовних вимог, в т. ч. висновок судово-бухгалтерської експертизи від 12.12.2007 року.

З даним висновком суду першої інстанції не можна не погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 -III з наступними змінами та доповненнями податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

У відповідності до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В Акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення рішення, відповідачем зафіксовано порушення позивачем лише пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, несвоєчасне відображення податкових зобов'язань позивача у податковій звітності за відповідні звітні періоди, що зумовлює заниження позивачем суми податкових зобов'язань в одному звітному періоді і, як наслідок, завищення суми податкових зобов'язань в іншому звітному податковому періоді.

Однак в результаті комплексної документальної перевірки відповідач в перевіряємому періоді збільшив позивачу податкові зобов'язання та донарахував податок на додану вартість, не вказуючи на податкові звітні періоди, в яких позивач фактично відобразив ці суми, завищивши при цьому свої податкові зобов'язання.

Вищезазначена методика збільшення розміру податкових зобов'язань та донарахування податку на додану вартість передбачає приховування позивачем об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто, встановлення порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що позивачем було порушено п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доказом правильності ведення податкового обліку та вірності відображення податкових зобовязань позивачем також підтверджується даними судово-бухгалтерської експертизи, як містяться у відповідному висновку.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, згідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що відносно бухгалтера ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» була порушена кримінальна справа щодо несплати податку на додану вартість, однак, до бухгалтера було застосовано Закон України «Про амністію». Це є підтвердженням вини бухгалтера щодо несплати податку.

З даним твердженням представника відповідача погодитись не можна оскільки застосування амністії не є реабілітуючою обставиною, однак відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки відносно бухгалтера ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» не було постановлено вироку суду, яким встановлено вину останнього, тому і дану особу не можливо вважати винною.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідач обґрунтованості та законності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, що є підставою для його скасування.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, були досліджені судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 15 лютого 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 15 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

(Повний текст Ухвали виготовлено 15.06.2009 року.)

Головуючий суддя О.В. Попович

Судді Г.В. Земляна

В.В. Кузьменко