№ 41010921, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6610/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез ресурс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез ресурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Сінтез ресурс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018150226 від 08.05.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127 656 538 грн та накладення штрафу у розмірі 63828269 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 35647310) зареєстровано 13.12.2007 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741020000028159. Вказане товариство розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вулиця Мечникова, 2-А.

ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.12.2007 за № 31601 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200106026 від 01.02.2013 ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 356473126596).

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 35647310) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2014 року, за результатами якої складено акт № 100/26-59-15-02-27 від 22.04.2014.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником податків завищено задекларовану суму ПДВ до бюджетного відшкодування за січень 2014 року в розмірі 127 656 538 грн.

29.04.2014 позивач до контролюючого органу подав заперечення на акт № 100/26-59-15-02-27.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, № 3644/10/26-59-15-02-19 від 07.05.2014, висновки, викладені в акті № 100/26-59-15-02-27 залишено без змін.

08.05.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки № 100/26-59-15-02-27, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0018150226, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу II та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 за порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127 656 538 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 63 828 269 грн.

Згідно п.п. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

На підставі вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, в ході перевірки регістрів бухгалтерського та податкового обліку, первинних документів ТОВ «Сінтез ресурс» відповідачем зроблено висновок, що платником податків до розрахунку суми бюджетного відшкодування включено суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам, не за отримані товари у перевіряємих періодах, про що свідчить наявна дебіторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 63 в розрізі контрагентів.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сінтез ресурс» подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, у рядку 19 якої відобразив від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке склало 4 721 934, 00 грн. У рядку 23.1 декларації ТОВ «Сінтез ресурс» визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку у розмірі 127 656 538 грн.

Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту сформовано позивачем з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року.

Право на формування податкового кредиту за вказаний період, ТОВ «Сінтез Ресурс» підтверджено первинними документами: договорами, податковими, видатковими накладними, актами виконаних робіт, специфікаціями, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками, на підставі яких включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту та в результаті чого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Податковим органом не заперечувалось факт підтвердження первинними документами фактичне здійснення господарських операцій, порушень в ході здійснення операцій з постачання (імпорту, експорту) не виявлено.

Виходячи з правового аналізу п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201 ПК України, колегія суддів доходить висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично ним сплачується у будь-якому попередньому або звітному податковому періоді.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ № 88 від 24.05.1995 та зареєстровано в МЮУ 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового органу, з огляду на те, що надана позивачем документація не в повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо дебіторської заборгованості позивача контрагентам ДП «Запорізький титано - магнієвий комбінат», ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром», то в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що позивач сплатив суми на підставі укладених договорів (контрактів) та отримав податкові накладні та товар, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що відповідач зазначив в акті № 100/26-59-15-02-27 від 22.04.14.

Крім того, згідно платіжних доручень, наданих позивачем до матеріалів справи, в реквізиті «Призначення платежу» зазначено номери та дати договорів за якими проводиться оплата, що є достатнім для ідентифікації господарської операції, в ході здійснення якої проводився платіж.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податків на додану вартість.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, правочин може бути визнаний недійсним тільки судом.

Тобто, посадові особи податкового органу, визнаючи договори нікчемними, вийшли за межі своїх повноважень, передбачених Конституцією України та законами України.

Крім того, всі вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані всі необхідні документи, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез ресурс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез ресурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0018150226 від 08.05.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 07.10.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.