Постановление суда № 41008686, 20.10.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/491/14-ц Провадження № 2-з/486/6/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину (розписки) недійсним та повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2про визнання правочинну (розписки) недійсним та повернення коштів.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подала суду заяву про забезпечення позову по вищевказаній справі, яку мотивує тим, що відповідач по справі може розпорядитися майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.2 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Ч.3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, позивач ОСОБА_1 просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1, проте не зазначає, що кому належить вказаний будинок на праві власності.

Позивачка не навела ніяких доказів належності вказаного майна відповідачу. Крім того, ОСОБА_1 не навела причини, чому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також позивачем до матеріалів справи додано лише копію розписки, оригінал розписки в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи викладене, а також те, що заявник не надав достатніх відомостей щодо наявності у відповідача певного майна, на яке просить накласти арешт та відповідних доказів наявності такого майна з врахуванням принципу співмірності заходів забезпечення позову розміру боргу, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151,153, ч.4-6 ст.209, ст.210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочинну (розписки) недійсним та повернення коштів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Волкова