Решение № 40986229, 15.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6049/14

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Черевка П.М.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання,-

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 листопада 2006 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність відповідачці двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 загальною площею 73,0 кв.м., в тому числі житловою площею 33,6 кв.м., яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності. Вартість квартири оцінено в сумі 34101 грн.. Відповідачка зобов'язалася довічно повністю утримувати та забезпечувати їжею, одягом, ліками, необхідною допомогою ОСОБА_3. Вартість матеріального забезпечення було визначено сторонами в розмірі 450 гривень на місяць з урахуванням інфляції та індексації. Відповідачка систематично ухилялась від виконання своїх зобов'язань за договором, не надаючи ОСОБА_3 необхідного матеріального утримання. Незважаючи на вік та стан здоров'я ОСОБА_3, відповідачка не забезпечувала її навіть мінімальною медичною допомогою та необхідними ліками. Всі ці витрати ОСОБА_3 несла самостійно, а коли пенсії не вистачало, їй допомагали знайомі та сусіди. На підставі викладеного позивачка просила суд, розірвати договір довічного утримання, укладений 21 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-5124, та стягнути з відповідачки судові витрати по справі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за договором довічного утримання ОСОБА_5 виконувала належним чином, що підтверджується копіями квитанцій за оплату житлово-комунальних платежів, за користування телефоном, квитанціями на придбання ліків, купівлю продуктів харчування та показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 21 листопада 2006 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_5 двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 загальною площею 73,0 кв.м., в тому числі житловою площею 33,6 кв.м., яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с.4). Договір був посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В. та реєстровий в реєстрі за № 1-5124.

Відповідно до п. 5 договору довічного утримання ОСОБА_5 зобов'язалася довічно утримувати ОСОБА_3 та забезпечувати її їжею, одягом, ліками, необхідною допомогою, зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні зазначену вище квартиру.

Згідно з п. 6 вказаного договору вартість матеріального забезпечення (їжа, одяг, необхідна допомога, ліки, оплата по комунальним послугам) встановлена сторонами у розмірі 450 грн. на місяць з урахуванням інфляції та індексації.

На даний час квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.12.2006 року за № 12753791 (а.с.6).

Позивачка зазначала, що ОСОБА_5 не виконує умови договору довічного утримання, не допомагає їй, тому просила розірвати зазначений договір.

Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечити відчужування, утримання та (або) доглядом довічно.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів, цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, посилався на достатність доказів виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_5, але колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з наступних підстав.

З наявних в матеріалах справи копій квитанцій з аптек та продуктових магазинів не вбачається, що зазначені ліки та продукти харчування купувалися саме відповідачкою, та саме для позивача, та отримані нею відповідно до умов договору довічного утримання.

Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_5 здійснювала оплату комунальних послуг за квартиру спростовується довідкою будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ від 14.07.2014 року за № 63, в якій зазначено, що ОСОБА_3 з моменту відкриття особистого рахунку, тобто з 01.01.2005 року та до 01.06.2014 року сплачує за комунальні послуги особисто. Зазначене також підтверджується оригіналами квитанцій про сплату комунальних платежів, які були надані ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції, та приєднані до матеріалів справи.

Копії квитанцій про сплату за користування телефоном ОСОБА_5, які наявні в матеріалах справи, не можуть свідчити про належне виконання умов договору довічного утримання.

Позивачка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона сама, за свої особисті кошти, сплачувала комунальні послуги, купувала одяг, продукти харчування, та ліки. Відповідачка рідко приходила до неї, приносячи продукти харчування в невеликій кількості та вартості. Також вона, ОСОБА_3, здавала одну кімнату в квартирі в оренду, та за рахунок цих коштів жила, що не заперечувалось відповідачкою, та зазначене спростовує пояснення ОСОБА_5 про належне виконання договору довічного утримання.

Крім того, свідок ОСОБА_10, який є сусідом ОСОБА_3, допитаний у суді апеляційної інстанції, показав, що його квартира та квартира позивачки має спільний тамбур, тому йому відомо про усіх осіб, що приходять до позивачки. ОСОБА_5 він бачив дуже рідко - 2 рази на місяць, вона не піклувалася про ОСОБА_3, не надавала належної допомоги, не купувала продукти, оскільки холодильник постійно був порожнім. Також свідок ОСОБА_10 зазначив, що оскільки вони є сусідами, він часто заходив до позивачки та ніяких нових речей та одежі на ОСОБА_3 не бачив, ліки відповідачка також не купувала, оскільки він сам неодноразово за кошти ОСОБА_3 ходив до аптеки за ліками.

Свідок ОСОБА_11, яка є онукою позивачки ОСОБА_3, також була допитана у суді та пояснювала, що приходила до бабусі раз на тиждень прибиратися у квартирі, оскільки у бабусі ніхто не прибирав, та допомагала їй по господарству, але ОСОБА_5 там зустрічала тільки по святам.

Також сама ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції підтвердила той факт, що добавляла позивачці кошти на придбання ліків, тобто не сама купувала, як це передбачено договором довічного утримання, а лише додавала необхідну суму, що спростовує доводи про належне виконання договору.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначила, що допомагала позивачці щомісячно більше ніж на 1000 грн. у грошовому виразі, але зазначене є голослівним та документально нічим не підтверджується, тому не може бути прийнято судом до уваги.

Суд також критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7 - майстра з ремонту сантехніки про належне виконання ОСОБА_5 умов договору довічного утримання, оскільки останній був у квартирі позивачки усього два рази, коли ремонтував сантехнику та бачив там ОСОБА_5, та свідків ОСОБА_9 - колеги по роботі відповідачки, яка позивачку ніколи не бачила, та ОСОБА_8 - родички сторін, яка мешкає у м. Балта Одеської області, та останній раз була у ОСОБА_3 у 2010 році.

Також не заслуговує на увагу твердження ОСОБА_5 про отримання ОСОБА_3 від неї грошових переказів поштою, оскільки з наданого до суду повідомлення з пошти вбачається, що позивачка переказів не отримувала.

Враховуючи викладене, та що в силу свого віку та стану здоров'я позивачка потребує необхідної допомоги та догляду, дії відповідача не можуть розцінюватися як виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов укладеного договору.

Пояснення відповідачки в частині того, що вона у повному обсязі виконує договір довічного утримання, документально нічим не підтверджено, спростовуються вищенаведеними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що позивачкою при зверненні до суду з позовом та поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір, відповідно 341,01 грн. та 170,51 грн., колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 511,12 грн..

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити. Розірвати договір довічного утримання від 21 листопада 2006 року, що був укладений між ОСОБА_3 до ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 квартиру під АДРЕСА_1 загальною площею 73,0 кв.м., в тому числі житловою площею 33,6 кв.м..

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 73,0 кв.м., в тому числі житловою площею 33,6 кв.м..

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 511 грн.12 коп..

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.О. Суворов