Решение № 40986104, 16.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2626/14

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Комаровської Н.В., Гончаренко В.М.

з участю секретаря - Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_8, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування в квартирі, зобов'язання знесення капітальної стіни в коридорі і двох дверей в коридорах загального користування, про визнання недійсним акту про встановлення фактичного користування приміщеннями квартири, про заборону зайняття підприємницькою діяльністю в комунальній квартирі, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року,-

встановила:

У жовтні 2012 року позивачі звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування в квартирі, зобов'язання знесення капітальної стіни в коридорі і двох дверей в коридорах загального користування, про визнання недійсним акту про встановлення фактичного користування приміщеннями квартири, про заборону зайняття підприємницькою діяльністю в комунальній квартирі, про стягнення матеріальної та моральної шкоди і в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вони мешкають і є співвласниками комунальної квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі, в яку у 2010 році вселилися на підставі договору дарування в 184/1000 частини квартири, що складає житлову кімнату площею 26,5 кв.м., відповідач ОСОБА_5 зі своєю донькою ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_7, в подальшому здійснили перепланування квартири, а саме: приєднали до своєї частини житлового приміщення 5 кв.м. коридору загального користування, який в технічному паспорті вказаний під літ.№1, й встановили в даному коридорі без дозволу сусідів капітальну стіну з металевими дверима. Крім того, в подальшому ОСОБА_5 з членами своєї родини в коридорі загального користування площею 12,1 кв.м., що в технічному паспорті вказаний під літерою №18, без дозволу сусідів встановили другі металеві двері.

Позивачі посилаючись на те, що вищенаведеними діями відповідачі порушили будівельні норми, право власності співвласників квартири спільного заселення, так як проведеним переплануванням вони, позивачі, позбавлені користуватися коридором загального користування, при цьому закрито вікно в коридорі, а тому в квартирі недостатньо потоку свіжого повітря та необхідного денного освітлення.

Крім того при зверненні позивачами в компетентні державні органи їм стало відомо, що 01.11.2011 року КП «ОМБТІ та РОН» склало Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні (далі по тексту - Акт), який підписаний нібито ними, позивачами, особисто, в якому були перераховані частки співвласників квартири АДРЕСА_2, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_12 - 5/50 частини квартири; ОСОБА_10, ОСОБА_13 - 7/50 частини квартири; ОСОБА_4 - 9/50 частини квартири; ОСОБА_5 - 10/50 частини квартири; ОСОБА_14, ОСОБА_11 - 12/50 частини квартири; ОСОБА_3 - 7/50 частини квартири. Позивачі стверджують, що свої підписи під даним Актом не проставляли і дані, наведені в ньому, не відповідають дійсності.

Позивачі мотивують свої позовні вимоги тим, що Акт та Довідка про перерахунок часток, складена інженером КП «ОМБТІ та РОН», стали підставою для прийняття Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження №1052 від 25.11.2011 року про затвердження нових ідеальних часток співвласників квартири, на підставі якого ОСОБА_5 отримала Свідоцтво про право власності на 10/50 частини квартири, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.01.2012 року. Проте по протесту прокуратури Приморського району м.Одеси від 19.11.2012 року дане розпорядження було скасовано розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №789 від 04.12.2012 року, а тому свідоцтво про право власності є недійсним. З цих же підстав позивачі вважають недійсним договір дарування від 14.09.2012 року, за яким ОСОБА_5 отримала у власність 12/50 частини квартири.

Крім того, позивачі стверджують, що відповідачка ОСОБА_5 займається незаконною підприємницькою діяльністю, а саме: здаванням своєї житлової площі в оренду третім особам, які користуються не тільки її житловим приміщенням, а й приміщеннями загального користування комунальної квартири, що спричиняє їм, позивачам, певні перешкоди в користуванні їх власністю.

Позивачі зазначають, що для того щоб з'ясувати всі обставини отримання вищенаведених документів вони протягом двох років зверталися до відповідних державних та правоохоронних органів, написали більше 40-а заяв та скарг, відвідали більше 20-ти різних організацій, при цьому змушені були витрачати свої кошти на папір, ксерокси, послуги зв'язку, купляти та вивчати законодавчі акти, кодекси, інструкції, постанови, тощо, терпіти нестерпні умови проживання в своїй квартирі та відчуття втрати своєї власності, постійну нервову напругу. Все це вимагало від них, позивачів, життєвих сил та часу, з причин чого погіршилося здоров'я, що потребувало відповідного лікування, а у позивачки ОСОБА_4, яка є людиною похилого віку, стався інсульт і на даний час вона паралізована. Позивачі вважають, що відповідачі своїми діями спричинили їм матеріальні та моральні збитки, які повинні їм відшкодувати.

09.01.2013 року позивачі надали до суду доповнення до позову, в якому зазначили, що в результаті незаконних дій ОСОБА_5 разом із інженером КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_8 їм, позивачам, спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Позивачі після неодноразових уточнень та доповнень позовних вимог остаточно просили :

1.Зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні місцями загального користування в квартирі АДРЕСА_3, а саме :

- зняти броньовані двері, встановлені ОСОБА_5 в збудованій капітальній стіні в коридорі загального користування (16,3 кв.м), літ.1;

- знести капітальну стіну, збудовану ОСОБА_5 в коридорі (літ.1), в якому знаходиться вікно.

2. Зобов'язати ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП .

3. Зобов'язати ОСОБА_5 негайно встановити незаконно зняті 16.04.2013 року вхідні двері до комунальної квартири.

4. Визнати недійсним Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні від 01.11.2011 року, складений інженером-інвентаризатором КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_8

5. Визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності на 10/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_4, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.01.2012 року на ім'я ОСОБА_5 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25.11.2011 року (взамін договору дарування від 15.10.2010 року №1169), так як скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №789 від 04.12.2012 року по протесту прокуратури Приморського району м.Одеси від 19.11.2012 року;

- Договір дарування на ім'я ОСОБА_5 12/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_5, посвідченого 14.09.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16, так як ця угода з нерухомістю була виконана з використанням недостовірних (сфальсифікованих) правовстановлюючих документів.

6. Скасувати реєстрацію в КП «ОМБТІ та РОН» про право власності на 10/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_6 об'єктів нерухомості, та 12/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_7.

7. Визнати недійсним та незаконною підприємницьку діяльність ОСОБА_5 в комунальній квартирі АДРЕСА_8 і заборонити підприємницьку діяльність щодо передачі житла у довготривалу оренду.

8. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 ,КП «ОМБТІ та РОН» та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 - матеріальну шкоду у розмірі 2666,65 гривень, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.

9. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 5445,87 гривень (1138,47 грн. + 2277,90грн.) + 2029,50 грн., з них 2000,00 гривень - послуги адвоката, 29,50 грн. - ксерокопії.

10. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень .

11. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 110,80 гривень .

12. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 25000,00 гривень .

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_8 та представник КП «ОМБТІ та РОН» в судовому засіданні позов не визнали , просили відмовити у задоволенні позову через передчасність позовних вимог та безпідставність.

Рішення ухвалено у відсутність відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та третіх осіб ОСОБА_10 та Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користуванні коридором загального користування квартири АДРЕСА_9 площею 16,3 кв.м., що в Технічному паспорті визначений під літ №1.

Зобов'язано ОСОБА_5 демонтувати в квартирі АДРЕСА_9 стіну з дверима, яка розділяє коридор загального користування площею 16,3 кв.м. на два приміщення, які в Технічному паспорті від 01 листопада 2011 року визначені під №1 площею 11,6 кв.м. та під №1-а площею 4,5 кв.м.

Визнано недійсним Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні - квартирою АДРЕСА_1 складений 01 листопада 2011 року інженером - інвентаризатором Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» ОСОБА_8.

Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на 10/50 частини квартири АДРЕСА_7, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25 листопада 2011 року.

В решті частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 107,30 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права , неправильне застосування норм матеріального права просять рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ,а саме щодо позовних вимог про :

- Зобов'язання ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП .

- Визнання договору дарування на ім'я ОСОБА_5 12/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_5, посвідченого 14.09.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 недійсним;

-визнання недійсним та незаконною підприємницьку діяльність ОСОБА_5 в комунальній квартирі АДРЕСА_8 і заборонити підприємницьку діяльність щодо передачі житла у довготривалу оренду ;

-стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 5445,87 гривень (1138,47 грн. + 2277,90грн.) + 2029,50 грн., з них 2000,00 гривень - послуги адвоката, 29,50 грн. - ксерокопії;

- стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень ;

- стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 110,80 гривень ;

- стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 25000,00 гривень та в цій частині задовольнити їх позовні вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів перевіряє законність та правильність ухваленого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається , що квартира АДРЕСА_3 є квартирою спільного заселення загальною площею 214,7 кв.м. та складається з восьми житлових кімнат .

Позивачка ОСОБА_4 є власником 182/1000 частки квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло , виданим 30.03.1998 року Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів ( т.1 а.с.8) .

Позивачка ОСОБА_3 є власником 200/1000 частки квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договорами дарування від 15.08.2008 р. та 07.05.2009 р. (т.1 а.с.13,16).

Позивачка ОСОБА_2 є власником 37/1000 частки квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується договором дарування від 22.02.2000 р. (т.1 а.с.14).

Відповідачка ОСОБА_5 за договором дарування від 15.10.2010 року прийняла в дар 184\1000 частки квартири АДРЕСА_7 ( т.1 а.с.81-83).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №940, видану 10.09.2012 року дільницею №1 КП «ЖКС «Порто-Франківський» позивач ОСОБА_4 з онуком ОСОБА_9 займає одну житлову кімнату площею 38,7 кв.м.; сусіди по квартирі: ОСОБА_10 займає житлову кімнату площею 23,10 кв.м.; позивач ОСОБА_3 - кімнату площею 23,22 кв.м.; відповідач ОСОБА_5 - кімнату площею 26,76 кв.м., ОСОБА_17 - кімнату площею 40,71 кв.м.; позивач ОСОБА_18 - кімнату площею 13,30 кв.м.

Частки співвласників квартири АДРЕСА_10 внатурі не визначені.

З плану квартири АДРЕСА_11 згідно Технічного паспорту (т.1а.с.12) вбачається, що коридор під №1 має загальну площу 16,3 кв.м. і є коридором загального користування.

Згідно Технічного паспорту від 01.11.2011 року, складеного на ім'я відповідачки ОСОБА_5, коридор під №1 загальною площею 16,3 кв.м. розділений на два окремі приміщення: коридор загального користування під №1 площею 11,6 кв.м. та коридор під №1-а площею 4,5 кв.м. ( т.1 а.с.84-86).

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного Інспекцією ДАБК в Одеській області 13.09.2012 року, встановлено, що, зокрема, коридор загального користування під №1 скорочено за рахунок встановлення стіни (перегородки з дверима), власником однієї з кімнат квартири ОСОБА_5; за побудованою стіною розташоване вікно загального користування, до якого на даний час інші мешканці квартири не мають доступу; ОСОБА_5 не зверталася до ІДАБК в Одеській області щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна ,що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності ,здійснюється за згодою всіх співвласників.

Суд першої інстанції вірно визначив ,що коридор літ.1 та коридор літ. 18 є місцем загального користування , відповідач ОСОБА_5 самовільно здійснила реконструкцію квартири та збудувавши перестінок в коридорі літ.1, закрила вікно в коридорі літ.1 , чим позбавила інших співвласників користуватися спільною сумісною власністю та позивачі відповідно до ст. 369 ЦК України мають право на користування спільним майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те,що відповідач ОСОБА_5 встановивши без погодження з іншими співвласниками в коридорі літ.18 металеві двері порушила права співвласників на здійснення своїх прав по користуванню спільною сумісною власністю та провітрювання приміщень та коридорів.

Тому доводи апеляційної скарги в частині помилкової відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивачів про зобов'язання ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП є обґрунтованими та позовні вимоги позивачів в цій частині підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди ,завданої внаслідок порушення її прав .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала ,за наявності її вини ,крім випадків ,встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилкової відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивачів з відповідача ОСОБА_5 компенсації моральної шкоди , оскільки права позивачів ,як співвласників через самочинну реконструкцію відповідачем ОСОБА_5 квартири та встановлення перестінку в коридорі , закриття вікна у коридорі літ. 1,самовільного встановлення в коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) дверей , були порушені та позивачі відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України мають право на компенсацію моральної шкоди.

Колегія суддів , з врахуванням рекомендацій п.9 рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вважає ,що позовні вимоги позивачів в частині стягнення компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація моральної шкоди у розмірі 1500 грн., а на користь ОСОБА_2 компенсація моральної шкоди у розмірі 800 грн..

Доводи апеляційної скарги щодо помилкової відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування від 14.09.2012 року 12\50 частки квартири АДРЕСА_12, не заслуговують на увагу , оскільки позивачі не є сторонами оскаржуваного правочину ,а позовні вимоги про визнання договору дарування не дійсним до ОСОБА_17 та ОСОБА_19 не пред'являлися .

Крім того відповідно до ст.ст. 3 , 15 ЦПК України суди розглядають справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів ,тому підстав для розгляду правовідносин які можуть виникнути у майбутньому не має.

Суд першої інстанції вірно відмовив у стягненні з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 витрат на лікування ,оскільки матеріали справи не містять ,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази того,що хвороба позивача пов'язана та знаходиться у причинному зв'язку з неправомірними діями відповідачів.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу , оскільки статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 року встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні» проте матеріали справи не містять розрахунку витрат ,що є підставою для відмови у задоволенні в цій частині позовних вимог.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 витрат на ксерокопірування та відправлення пошти через неодноразові звернення позивачів до різних інстанцій та відомств, оскільки таки витрати не передбачені ст.79 ЦПК України та з квитанцій про ксерокопірування не можливо встановити ,що ксерокопірування було замовлено позивачем ОСОБА_3 та саме по цивільній справі за якою був розглянутий судом першої інстанції спір.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів щодо визнання недійсною та незаконною підприємницьку діяльність ОСОБА_5 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та заборони підприємницької діяльності , оскільки позивачами всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено чим порушені права позивачів через проживання в квартирі ОСОБА_5 третіх осіб. Користування третіми особами місцями загального користування (коридором) для проходження у квартиру ,що належить ОСОБА_5 не є підставою для заборони ОСОБА_5 займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ,а відповідачеві -пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати понесені апелянтами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення судових витрат,всупереч до вимог ст. 88 ЦПК України не врахував те,що ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп. (т.1 а.с.144) , при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 614 грн. 50 коп.(т.2 а.с. 133,214), тому відповідно до пропорційності задоволених вимог позивача на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 468 грн.20 коп.

ОСОБА_2 сплатила 107 грн. 30 коп. при зверненні з позовом (а.с.4) та 239 грн. 70 коп. при зверненні з апеляційною скаргою (т.2 а.с. 216) ,тому відповідно до пропорційності задоволених вимог позивача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 239 грн.40 коп.

За таких підстав апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України ,підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП та в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 і в цій частині ухваленню нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309 ,316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП та в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 та в частині стягнення судових витрат і в цій частині ухвалити нове рішення.

« Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_8 про зобов'язання ОСОБА_5 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_5 і такі, що не відповідають нормам СНИП, стягнення з ОСОБА_5 компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5 за власні кошти демонтувати металеві двері,самовільно встановлені нею у коридорі літ. 18 (площа 12,1 кв.м., ) в проймі між коридором літ.1 (площею16.3 кв.м. та коридором літ.18 (площею 12.1 кв.м.) комунальної квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1500 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_20 компенсацію моральної шкоди у розмірі 800 грн.

В решті позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 468 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 239 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Н.В. Комаровська

В.М.Гончаренко