Постановление суда № 40982134, 22.09.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14939/14-ц

Провадження №2-з/761/297/2014

У Х В А Л А

іменем України

22 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поділити майно, набуте позивачем за час шлюбу із ОСОБА_2, виділивши позивачеві: автомобіль Cadillac Escalade, 2007 року випуску, вартістю 1 122 737,30 грн., квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 2 470 022,06 грн., земельну ділянку, розташовану в с. Діброва Васильківського району Київської області, вартістю 2 245 474,60 грн., земельну ділянку, розташовану в с. Забуччя Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 785 916,11 грн., а відповідачеві виділити інше нерухоме майно. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. 12 вересня 2014 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

Вивчивши подану заяву, суд прийшов до висновку про її необґрунтованість з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Відповідно до п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, прохаючи суд про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, позивачем не враховано положення ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у відповідності до якої не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

Варто також врахувати, що у ст. 57 Сімейного кодексу України визначено перелік видів майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, а відтак не є майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, суд не може накласти арешт на все належне відповідачеві майно, адже таке майно може включати таке, що належить відповідачеві на праві особистої приватної власності ОСОБА_2

Враховуючи заявлені позовні вимоги, накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, у порушення ч. 3 ст. 152 ЦПК України матиме наслідком очевидну неспівмірність розміру позовних вимог заходам забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153, 209, 395 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: