Постановление суда № 40949862, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/50881/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а/1770/5455/2011

за позовом приватного підприємства «Експедиційна компанія-Азимут» (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Підприємство звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.08.2011 №0001042351.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012, позов задоволено, виходячи з того, що Підприємством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено факту існування обставин, з яким чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Рівненській області від 18.01.2011 за наказом керівника ДПІ від 04.05.2011 № 288 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 15.10.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 23.05.2011 № 371/57/23-141/34488221 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 231 140 грн. (у тому числі 184 912 грн. за основним платежем та 46 228 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з приватним підприємством фірмою «Велсі», суб'єктами підприємцями - фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позаяк реальність виконання цих операцій не підтверджена документально. На обґрунтування цього висновку ДПІ посилається на неподання позивачем первинних документів, складення яких є притаманним для оформлення руху активів на шляху від постачальника до покупця (зокрема, товарно-транспортної документації, дозвільних документів тощо), а також на заперечення названими контрагентами у ході кримінальної справи існування господарських зв'язків з Підприємством.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди обох попередніх інстанцій вдалися до аналізу виконання спірних господарських операцій та їх документального оформлення; за наслідками такого аналізу судами зроблено висновок про відповідність сформованого позивачем податкового кредиту вимогам, що містяться у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак при цьому суди залишили поза увагою той факт, що зазначену податкову перевірку було призначено на виконання постанови слідчого у рамках кримінальної справи № 82/254-10, порушеної відносно директора Підприємства ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених статтями 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) та 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час проведення спірної податкової перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, з огляду на підстави проведення даної податкової перевірки (яку було призначено у процедурі зібрання доказів в рамках проведення оперативно-розшукових заходів) та з урахуванням того, що судове рішення по відповідній кримінальній справі прийнято не було, оспорюване податкове повідомлення-рішення про донарахування Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ слід визнати передчасним.

А відтак у попередніх судових інстанцій були відсутні підстави для надання правової оцінки висновкам податкового органу, покладеним в основу прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, у рамках даного провадження. Адже завчасність прийняття податкового повідомлення-рішення у будь-якому випадку виключає його законність, у зв'язку з чим аналіз висновків податкового органу, покладених в основу його прийняття, є зайвим.

Втім оскільки помилковість висновків судів попередніх інстанцій не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору судового рішення, то оскаржувані судові акти скасуванню не підлягають безвідносно до висновків, якими ці судові акти мотивовані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а/1770/5455/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько