Приговор № 40853821, 10.10.2014, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

10.10.2014

№ 336/8355/13-к

1-кп/336/50/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю прокурора Мороки М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

представника потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, одруженого, з середньою технічною освітою, працюючого сторожем вагового пункту станції «Запоріжжя вантажне» державного підприємства «Придніпровська залізниця», що зареєстрований і мешкає в АДРЕСА_1, несудимого,

- обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2013 року, близько 6 години 50 хвилин, обвинувачений здійснював керування мопедом «Вайпер», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по грунтовому насипу вздовж трамвайної колії зустрічного напрямку в районі зупинки транспорту загального користування «Міськпаливо» від вулиці Жуковського в напрямку вулиці Деповської в м. Запоріжжі, в той час як на зазначеній зупинці на вказаному грунтовому покритті перебувала потерпіла ОСОБА_3, очікуючи транспорт загального користування.

Наближаючись до потерпілої, обвинувачений всупереч вимог пункту 12.3 «Правил дорожнього руху України», згідно із яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та в порушення вимог пункту 13.1 «Правил дорожнього руху України», відповідно до якого водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу, за наявності об'єктивної можливості бачити потерпілу і прийняти заходи щодо зниження швидкості руху аж до повної зупинки транспорту вказаних заходів не здійснив і скоїв наїзд переднім колесом мопеда на пішохода.

Внаслідок описаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла зазнала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому верхньої третини голівки променевої кістки, рани по внутрішній поверхні ліктьового суглобу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений винність у вчиненні порушення правил безпеки руху за вказаних в обвинуваченні обставин не визнав і, не оспорюючи події дорожньо-транспортної пригоди, заявив про відсутність вини в його діях, оскільки зазначену пригоду спровокувала своєю поведінкою сама потерпіла.

Відносно події дорожньо-транспортної пригоди пояснив, що о 6 годині 50 хвилин 14 серпня 2013 року він рухався на мопеді з центрального ринку по вул. Анголенка в м. Запоріжжі по насипу з щебеня вздовж трамвайного полотна, коли несподівано для нього з-за стовпа № 58 на щебеневий насип вийшла жінка, відстань до якої від мопеду, що рухався із швидкістю 5-7 кілометрів на годину, становила не більш ніж три метри. Жінка подивилася вправо, очевидно, виглядаючи трамвай; в бік обвинуваченого вона не дивилася. Обвинувачений не мав об'єктивної можливості побачити її заздалегідь, тому не встиг загальмувати. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з причини грубої необережності потерпілої, просить його виправдати.

Через свою непричетність до злочину не вбачає підстав для настання відповідальності за його цивільно-правові наслідки, тому просить відмовити в задоволенні цивільного позову.

Показання обвинуваченого в частині посилань на неналежну поведінку потерпілої на дорозі спростовуються показаннями потерпілої в суді, яка пояснила, що в зазначений час вона знаходилась на зупинці «Міськпаливо» по вул. Жуковського в м. Запоріжжі, очікуючи трамвай, у зв'язку з чим вийшла з тротуару на щебеневий насип і подивилася вліво, щоб побачити транспорт; в цей час відчула сильний удар по щиколотці правої ноги, від якого впала на насип.

Винуватість ОСОБА_5 у вчинення описаних дій підтверджують показання допитаних судом:

- свідка ОСОБА_6, яка показала суду, що працює водієм трамваю і в день, до якого відноситься подія пригоди, керувала трамваєм, рухаючись в попутному з обвинуваченим напрямку. Свідок добре бачила як обвинуваченого, з яким, за її поясненнями, трамвай розділяла відстань близько п'яти метрів, так і потерпілу. Потерпіла по насипу не бігала, крізь трамвайні рейки не переплигувала, а лише повертала голову в різні боки, нібито виглядаючи щось або когось. Свідок зазначила, що відстань між тротуаром та смугами руху рейкового транспорту становить менш ніж один метр, а перебування мопеда в місці, рух в якому заборонений, привернуло до себе увагу свідка;

- свідка ОСОБА_7, яка показала, що в зазначений час в зазначеному місці вона торгувала продуктами харчування і бачила наїзд на жінку, яка ходила по насипу в різні боки, очікуючи трамвай; як вдалося свідку, коли стався наїзд, одну ногу потерпіла поставила на залізничну рейку, а другу заносила над рейкою;

- свідка ОСОБА_8, чиї показання узгоджуються з показаннями ОСОБА_7

- експерта ОСОБА_9, який проводив судову автотехнічну експертизу в кримінальному провадженні і показав суду, що в аналізуємій дорожньо-транспортній обстановці водій мопеда «Вайпер» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки транспортного засобу.

До доказів на підтвердження обвинувачення відносяться досліджені судом в порядку ст. 358 КПК України фактичні дані:

- протокол огляду місця події, а також додатковий протокол огляду місця події з участю водія ОСОБА_1, схеми і фототаблиці до них (а. с.134-150);

- висновок судової автотехнічної експертизи про те, що у діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В розглянутій дорожньо-транспортній обстановці водій мопеда «Вайпер» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки транспортного засобу (а. с. 99-104);

- висновок судової медичної експертизи про те, що закритий перелом верхньої треті правої ліктьової кості зі зміщенням кісткових фрагментів, вивих голівки променевої кістки, рани по внутрішній поверхні ліктьового суглобу у потерпілої в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я; тілесні ушкодження у вигляді синця на рівні нижньої третини правої гомілки, садна в проекції медіальної кістки правої гомілки потерпілої кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Весь комплекс ушкоджень, які утворилися в час, що не суперечить вказаному в обставинах справи строку, утворилися від дії тупих предметів і могли бути отримані при ударі частиною транспортного засобу, що виступає, під час руху транспорту (а. с. 155-156).

- протоколи проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_7 (а. с. 82-85), а також з участю потерпілої ОСОБА_3 (а. с. 151-154), схеми і фототаблиці до них.

Перелічені докази, які є послідовними, логічно поєднуються один з одним, у сукупності відтворюють подію злочину, у зв'язку з чим у суда немає підстав піддавати сумніву їхню достовірність, переконують суд в правильності кваліфікації дій ОСОБА_5:

- за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Оскільки показання обвинуваченого в силу кримінального процесуального законодавства є джерелом доказів, суд знаходить за необхідне оцінити їх у відповідності до ст. 94 КПК України у співставленні з іншими фактичними даними, на які послався суд.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд знаходить заяву щодо непричетності до вчинення інкримінованих йому протиправних дій такою, що наповнена формальним змістом, оскільки, не визнаючи вину, обвинувачений між тим викладає обставини вчинених ним дій в цілому у відповідності до встановлених судом обставин, що підтверджуються наведеними джерелами доказів.

Як випливає з показань обвинуваченого, він вважає, що на користь його непричетності до порушення правил безпеки руху свідчить груба необережність потерпілої.

Таке твердження є хибним, оскільки диспозицією частини першої статті 286 КК України охоплюються дії з порушення правил безпеки дорожнього руху, які призвели до наслідків у вигляді ушкодження здоров'я, характеризуються необережною формою вини, а сама диспозиція вказаного кримінально караного діяння є бланкетною, тобто такою, що відсилає до нормативних джерел, які регулюють правила поведінки учасників дорожнього руху.

Дії обвинуваченого, як зазначено, містять порушення правил безпеки руху про обов'язок водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а судом встановлено, що обвинувачений мав об'єктивну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки транспортного засобу.

Про можливість завчасно побачити пішохода та вчинити дії у відповідності до правил безпеки руху свідчать як показання потерпілої і свідка ОСОБА_6, так і висновок судової автотехничної експертизи, і показання в суді експерта ОСОБА_9

Хоча суд, як зазначено, вважає спроможними показання потерпілої щодо її розташування в місці події, проте навіть якщо виходити з версії, яку пропонує обвинувачений, тобто з переходу потерпілою трамвайного полотна з протилежного боку і її розвороту в місці зіткнення на 180 градусів, суд вважає, що і за таких обставин обвинувачений мав можливість об'єктивно виявити потерпілу і зупинити транспортний засіб, який рухався зі швидкістю не більш ніж 7 кілометрів на годину.

Про це свідчать оглянуті судом фотографії з місця події - як ті, що надані стороною обвинувачення, так і ті, що надав суду обвинувачений (а. с. 194-208), які не містять зображення перешкод для виявлення пішохода.

У зв'язку з викладеним суд може констатувати, що показання обвинуваченого про обставини вчинення ДТП в цілому узгоджуються з іншими фактичними даними, дослідженими судом, і підтверджують його причетність до вчинення порушення правил безпеки руху.

Цивільний позови в кримінальному провадженні вирішений шляхом отримання пояснень цивільного позивача, її представника, цивільного відповідача, представника цивільного відповідача, а також вивчення наданих сторонами доказів як в обґрунтування вимог, так і в обґрунтування заперечень.

В обгрунтування цивільного позову представник цивільного позивача суду пояснив, що позовні вимоги становлять фактично понесені потерпілої витрати з відновлення здоров'я, які обчислюються сумою в 2864 грн. 69 коп., з яких вона просить стягнути з особи, що заподіяла шкоду її здоров'ю, вартість безумовної франшизи у сумі 1864 грн., а із страхової компанії - 1864 грн. 69 коп.

Крім того, позивач просить стягнути із страховика моральну шкоду, яку вона в цілому оцінює в 10000 грн., в розмірі 2550 грн., що дорівнює п'яти відсоткам ліміту страхування, а з обвинуваченого - 7450 грн., які є різницею між вартістю моральних страждань, і сумою, про стягнення якої із страховика просить ОСОБА_3

Моральну шкоду позивач пояснює емоційними переживаннями у зв'язку з протиправним ушкодженням здоров'я, тривалістю його відновлення, неможливістю захистити своє право у позасудовому порядку.

Цивільний відповідач - обвинувачений, як зазначив суд, - позов не визнав повністю.

Письмові пояснення представника цивільного відповідача - юридичної особи - містять доводи про те, що надані позивачкою письмові докази на суму 2113 грн. 86 коп. документально підтверджують понесені нею витрати з лікування і відповідають вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Що стосується моральної шкоди, її розмір, який згідно із Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, за умови доведення ґрунтовності суми майнового відшкодування, на думку представника, повинен обчислюватися сумою в 105 грн. 59 коп. (п'ять відсотків від 2113 грн. 86 коп.).

Вислухавши пояснення представників сторін, потерпілої, обвинуваченого, вивчивши надані в обґрунтування вимог і заперечень фактичні дані, суд вважає, що позов в частині вимог до ОСОБА_1 підлягає задоволенню, і доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову до страхової компанії в частині вимог про стягнення моральної шкоди та про повне задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а в силу ст. 6 зазначеного закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та (або) майну потерпілого.

Вирішуючи вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої, суд знаходить їх ґрунтовними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки згідно із ст. 24 Закону у зв'язку із лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі здоров'я, медичним лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Так як позивачем надано належні та допустимі докази, які обґрунтовують вартість лікування у сумі 2864 грн. 69 коп., суд вбачає всі підстави для задоволення позову в цій частині і розподілу цих витрат між співвідповідачами в частках, на які посилається позивач.

Вимоги про стягнення моральної шкоди суд знаходить ґрунтовними, такими, що зумовлені емоційними переживаннями потерпілої, яка є особою похилого віку, через протиправне ушкодження її здоров'я, його тривале відновлення, тому вважає, що їх задоволення в частині, що пред'явлена до обвинуваченого, є таким, що відповідає глибині моральних переживань потерпілої і ґрунтується на засадах, розумності, виваженості і справедливості.

У відповідності до ст. 261 Закону страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вирішуючи вимоги про розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд також знаходить переконливими твердження представника страховика про неправильне обчислення розміру цієї шкоди, і у відповідності до ст. 261 Закону вважає за необхідне у відшкодування моральної шкоди стягнути з нього 5 відсотків шкоди, що заподіяна здоров'ю потерпілої, у сумі 93 грн. 23 коп. (1864 грн. 69 коп. : 100 % х 5 % ).

При призначенні покарання суд виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, враховує думку потерпілої про суворість покарання для обвинуваченої.

ОСОБА_1 скоїв кримінально каране діяння невеликої тяжкості.

Ані пом'якшуючих, ані обтяжуючих його покарання обставин судом не встановлено.

З урахуванням згаданих обставин, а також задовільної характеристик винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, сім'ю, роботу, суд при призначенні покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції частини статті обвинувачення вбачає всі підстави для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання.

Згадані судом позитивні дані про винну особу, а також те, що кримінально каране діяння характеризується необережною формою вини як по відношенню до порушення правил дорожнього руху, так і по відношенню до настання наслідків у вигляді ушкодження здоров'я потерпілої, дають суду підстави для незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією статті обвинувачення як альтернативне.

Речовий доказ - мопед «Вайпер», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання потерпілому, - підлягає поверненню йому за належністю.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, що передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, та призначити покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити, якщо обвинувачений протягом іспитового строку тривалістю в один рік шість місяців не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов'язки з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації; повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміни в місці проживання та роботи.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили не змінювати.

Цивільний позов до приватного підприємства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ 24175269, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у відшкодування майнової шкоді 1864 грн. 69 коп., 93 грн. 23 коп. у відшкодування моральної шкоди

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди до приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити.

Цивільний позов до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 1000 грн. у відшкодування майнової шкоди, 7450 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Речовий доказ - мотоцикл «Вайпер», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, - повернути обвинуваченому за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Щаслива