Решение № 40831779, 22.08.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16477/14-ц

Провадження № 2/755/4528/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Галагана В.І.,

при секретарі Батченко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу, відповідно до п.п. 2.1, 2.2. якого Банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги Фактора переходять всі пов'язані з ним права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Разом з тим, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги Фактора переходять всі пов'язані з ним права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» набув статусу нового кредитора/стягувача за Договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008року, позичальником за яким є ОСОБА_1 За умовами Договору від 23.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», відповідачкою отримано кредитні кошти у розмірі 93 000,00 доларів США. У порушення зобов'язань за Кредитним договором відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.05.2014 року становить: за кредитом - 92 144,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 1 074 673,91 грн.; за відсотками - 47 599,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 555 152,51 грн.; пеня - 64 309,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 218 252,55 грн., що є предметом позовних вимог.

Представник позивача Кохановський В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, що містить зміст позовної заяви.

Представник відповідачки - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. (а.с. 159-170)

Вислухавши пояснення представника позивача Кохановського В.С., представника відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Банку від 15.10.2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк».

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 року. (а.с. 58-59)

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції Закону України від 23.10.2013 р.), фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" ( у редакції Закону України від 11.10.2013 р.), банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів із конкретною метою, визначеною кредитним договором.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

23.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2615/0708/71-064, згідно п.п. 1.1, 1.3. якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 93 000,00 доларів США, на строк по 23.07.2038 року включно, зі сплатою 11,4% річних за користування кредитом, на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення терміну сплати ануїтентних платежів та/або комісій за цим Договором, Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. (а.с. 5-7, 8-9)

Первісним кредитором ВАТ «Сведбанк» виконано умови Кредитного договору № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року та надано відповідачці кредитні кошти у розмірі 93 000,00 доларів США, що підтверджується Заявою на видачу готівки № 1 від 23.07.2008 року. (а.с. 53)

Відповідачкою ОСОБА_1 здійснювалось погашення кредитної заборгованості за Договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року, починаючи з серпня 2008 року по жовтень 2012 року, що підтверджено квитанціями про перерахування грошових коштів на відкритий відповідачці рахунок у ВАТ «Сведбанк». (а.с. 171-203)

Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором бо законом. (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України)

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу № 15, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває Права вимоги такої Заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та Права вимог по Договорам Забезпечення, укладених з боржниками, відступаються Банком Фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних забезпечень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав вимоги заборгованості до Фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

З моменту відступлення Банком Фактору Прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути в майбутньому, у звяку із нарахуванням Фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього Договору, але настане у майбутньому. (а.с. 119-145)

На підставі Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей боржників за Договором про надання факторингу № 15 від 28.11.2012 року, Банк передав, а Фактор прийняв Реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 року, в тому числі за Кредитним договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року, загальна заборгованість за яким станом на 28.11.2012 року становить 160 993,08 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 92 144,00 доларів США, заборгованість по процентам 32 047,12 доларів США, пеня 36 801,96 доларів США. (а.с. 18, 19, 20, 146-147)

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до п.п. 2.1, 2.2. якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває Права вимоги такої Заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та Права вимоги по Договорам Забезпечення, укладених з боржниками, відступаються Банком Фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних забезпечень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав вимоги заборгованості до Фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

З моменту відступлення Банком Фактору Прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути в майбутньому, у звяку із нарахуванням Фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього Договору, але настане у майбутньому. Сторони домовились, що одночасно з цим Договором, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передає Фактору права за Договорами Забезпечення, на підставі договорів про передачу Права вимоги за договорами забезпечення, що підлягають укладенню Сторонами в дату укладення цього Договору. (а.с. 94-111)

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу від 28.11.2012 року, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передав, а Фактор прийняв Реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 року, в тому числі за Кредитним договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року, загальна заборгованість за яким саном на 28.11.2012 року становить 160 993,08 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 92 144,00 доларів США, заборгованість по процентам 32 047,12 доларів США, пеня 36 801,96 доларів США. (а.с. 112-114)

14.12.2012 року ПАТ «Сведбанк» на адресу ОСОБА_1 надіслано письмове повідомлення, відповідно до якого право вимоги заборгованості ОСОБА_1 по Кредитному договору № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року відступлене ТОВ «Вектор Плюс», а також доведено до відома ОСОБА_1, що станом на 28.11.2012 року розмір її заборгованості за Кредитним договором становить: 2 271,75 доларів США - заборгованості по основній сумі кредиту; 187,12 доларів США - заборгованість за процентами; 790,27 доларів США - нарахована пеня. Дане повідомлення підписано представником ПАТ «Свебанк» та представником ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та скріплено печатками Товариств. (а.с. 204)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2014 року, встановлено, що відповідачка ОСОБА_1В, згідно наданих нею квитанцій, до листопада 2012 року належним чином виконувала свої обов'язки за Кредитним договором, погашаючи тіло кредиту та сплачуючи проценти за користування кредитними коштами. Згідно письмового повідомлення ПАТ «Сведбанк» від 14.12.2012 року про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», направленого ОСОБА_1, станом на 28.11.2012 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становив: по основній сумі кредиту - 2 271,75 доларів США; заборгованість за процентами 187,12 доларів США і нарахована пеня в сумі 790,27 доларів США. Доказів переходу прав вимоги до ОСОБА_1 про стягнення іншого розміру заборгованості від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» суду не надано. Отже, розмір заборгованості ОСОБА_1 в сумі 177 947,25 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 422 332,37 грн., є недоведеним.

Як підтверджується наданими відповідачем суду листами, заявами та скаргами, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до нових кредиторів з пропозицією погасити наявну заборгованість шляхом перерахування нею грошових коштів у валюті договору - доларах США, проте об'єктивно не мала і на даний час не має можливості це зробити. (а.с. 226-229, 230-233, 205-225)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Кредитні ініціативи», яким відповідно до Договору факторингу набуто право вимоги за Кредитним договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 кредитну заборгованість, яка станом на 15.05.2014 року нарахована позивачем у розмірі 1 848 078,97 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 92 144,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 1 074 673,91 грн.; заборгованість за відсотками - 47 599,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 555 152,51 грн.; пеня - 64 309,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку складає - 218 252,55 грн.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, заперечення сторони відповідачки, керуючись положеннями діючого законодавства України, що регулює договірні зобов'язання в сфері кредитування, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь суми заборгованості за Кредитним договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року, нарахованої позивачем у розмірі 1 848 078,97 грн., - оскільки судом встановлено належне виконання відповідачкою зобов'язання за спірним Кредитним договором за період з серпня 2008 року по листопад 2012 року, що також встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2013 року, що набрало законної сили, у зв'язку чим первісним кредитором ПАТ «Сведбанк» повідомлено відповідачку про наявну кредитну заборгованість, яка станом на 28.11.2012 року, тобто станом на день відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», становить: 2 271,75 доларів США - заборгованості по основній сумі кредиту; 187,12 доларів США - заборгованість за процентами; 790,27 доларів США - нарахована пеня, та дане письмове повідомлення підписано представником ПАТ «Сведбанк» та представником нового кредитора ТОВ «ФК «Вектор плюс» та скріплено печатками Товариств. Разом з тим, розрахунки кредитної заборгованості, надані позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи», не містять жодних відомостей щодо погашення відповідачкою заборгованості за Кредитним договором за період з серпня 2008 року по листопад 2012 року включно, тому суд позбавлений можливості надати оцінку об'єктивності наданого позивачем розрахунку заборгованості. (а.с. 149-150)

Крім того, суд критично оцінює дані, що містять надані позивачем Реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 року, за якими відступлено право вимоги ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також Реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 року, за якими відступлено право вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи», відповідно до яких кредитна заборгованість з боку відповідачки ОСОБА_1 становить 160 993,08 доларів США, - оскільки зазначена у реєстрі заборгованість відповідачки не містить жодних доказів на підтвердження її розрахунку, ураховуючи здійснення відповідачкою регулярного погашення кредитної заборгованості, та є такою, що спростована письмовим повідомленням первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» від 14.12.2012 року, відповідно до якого загальна заборгованість з боку відповідачки становить 3 249,14 доларів США, та матеріали справи не містять жодних доказів усунення позивачем розбіжностей у розрахунку кредитної заборгованості з урахуванням здійсненого відповідачкою погашення боргу.

Разом з тим суд критично оцінює надані позивачем повідомлення від 14.12.2012 року вих.№ 0001002 про відступлення права вимоги заборгованості відповідачки за Договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 160 993,08 доларів США, та повідомлення від 22.02.2013 року вих.№ 0011814 про відступлення права вимоги заборгованості відповідачки за Договором № 2615/0708/71-064 від 23.07.2008 року від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у розмірі 160 993,08 доларів США, оскільки такі повідомлення не містить підпису уповноважених представників Товариств, що підлягають до скріплення печатками цих Товариств (а.с. 61, 151-152), тому не підлягають до оцінки судом як належний доказ передачі права вимоги у зазначеній сумі заборгованості, ураховуючи, що повідомлення третього кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» передує за часом повідомленню другого кредитора ТОВ «ФК «Вектор Плюс», та матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважності причини таких розбіжностей.

Відповідно до положення статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна, давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідачки про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог позивача щодо нарахованої заборгованості за періоди, що передують строку звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки судом встановлено факт недоведеності позивачем позову, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредиті ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 257, 267, 525, 526, 611, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 р., ст.ст. 10, 31, 58, 60, 88, 208-210, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :