Постановление суда № 40752354, 11.09.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

11 вересня 2014 р. Справа №607/15148/14-ц Суддя Тернопільського міськрайонного суду Дзюбич В.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/15148/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі відділення №65 ПАТ «Міський комерційний банк» про повернення депозитного вкладу (депозиту) в сумі 20000 доларів США із нарахованими відмотками в сумі 505.66 доларів США, шляхом накладення арешту на кошти що перебувають на розрахункових рахунках ПАТ «Міський комерційний банк», посилаючись на те, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою особи, яка бере участь у справі може вжити заходів забезпечення позову, яке вирішується на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на розрахункових рахунках ПАТ «Міський комерційний банк», яке є юридичною особою, що здійснює банківську діяльність може призвести до унеможливлення її діяльність. Крім того, оскільки накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на розрахункових рахунках ПАТ «Міський комерційний банк» у зв"язку із невиконанням банком договірних зобов»язань по договору банківського вкладу та не повернення депозиту в сумі 20000 доларів США та відсотків за договором депозиту в сумі 505.66 доларів США., не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, так як суми які перебувають на розрахункових рахунках банку є більш значними аніж суми за договором банківського вкладу позивача які він просить стягнути з банку.

Керуючись статтями 151- 153 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/15148/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі відділення №65 ПАТ «Міський комерційний банк» про повернення депозитного вкладу (депозиту) в сумі 20000 доларів США із нарахованими відмотками в сумі 505.66 доларів США - відмовити.

Копію ухвали про відмову в забезпеченні позову надіслати ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дзюбич В.Л.