№ 40748921, 02.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/4046/14

час прийняття: 12 год. 55 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

за участі секретаря Павлюк В.О.,

за участі представника позивача Лисенко А.С.,

за участі представника відповідача Плужнік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хопштайнер Україна" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хопштайнер Україна" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22 серпня 2014 року № 0001622201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 424924, 00 грн. основного платежу і 212462, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001632201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року на 17239, 00 грн., № 0001642201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року на 105937, 00 грн. В обгрунтування своїх вимог Товариство зазначило, що підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки контролюючого органу про складення товарно-транспортних накладних з недоліками, відсутність контрагента ТОВ "Станта" за місцем знаходження, що свідчить про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Станта" по поставці олії соняшникової і відсутність підтвердження її подальшого використання у діяльності Товариства. З цим позивач не погоджується, оскільки про використання придбаної олії у господарській діяльності свідчить укладення з компанією Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) контракту про продаж 300 метричних тон (+/- 5%) олії соняшникової українського виробництва на умовах СРТ м. Миколаїв, яка до моменту поставки останньому зберігалася на складі ТОВ «Станта» у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Хопштайнер Україна» власних складських приміщень. Олію було вивезено зі зберігання транспортом перевізника - ТОВ «Югєвротранс» для покупця - ГЛЕНКОР ГРЕЙН БВ (Нідерланди). Передача даного товару зі зберігання здійснювалася після завершення завантаження транспорту перевізника для визначення фактичної ваги відпущеного зі зберігання товару. Таким чином, наведеним чітко підтверджується факт отримання ТОВ «Хопштайнер Україна» товару (олії соняшникової) у власність та подальша його передача на експорт по зовнішньоекономічному контракту, тобто, всі фінансово-господарські операції ТОВ «Хопштайнер Україна» оформлені належним чином відповідними первинними документами, своєчасно та повно відображені в бухгалтерському та податковому обліку Товариства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювані рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі обгрунтованих висновків перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Станта" по поставці олії соняшникової.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області"Хопштайнер Україна" виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хопштайнер Україна" з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ, джерел його формування та правильності визначення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за травень 2014 року встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками травня 2014 року у сумі 424924, 00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, що переноситься на наступний податковий період (рядок 19 Декларації) в сумі 105937, 00 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації) в сумі 17239, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 5086/06-25-01/32313482 від 13 серпня 2014 року (а.с. 16-23).

На підставі вказаного акта 22 серпня 2014 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001622201 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 424924, 00 грн. основного платежу і 212462, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001632201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17239, 00 грн., № 0001642201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 105937, 00 грн.

Як зазначено в акті перевірки (а.с.18-22), відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість з додатками за травень 2014 року ТОВ "Хопштайнер Україна" податковий кредит було сформовано за рахунок ТОВ "Станта" (іпн 356988320320), м. Харків. Відповідно до Договору поставки від 26 травня 2014 року № 2605-КП, ТОВ "Станта" - Продавець зобов'язується поставити Покупцю - ТОВ "Хопштайнер Україна" олію соняшникову у кількості 250 тон.

Відповідно до видаткової накладної від 30 травня 2014 року № 30-05.1, було отримано соняшникову олію на суму 3288600, 00 грн., у тому числі ПДВ 548100, 00 грн.

На підставі Договору зберігання від 30 травня 2014 року № 1 ТОВ "Хопштайнер Україна" передає на відповідальне зберігання ТОВ "Станта" олію соняшникову нерафіновану на складі за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с. Пологи, вул. Ломоносова, 36.

Про подальшу реалізацію олію соняшникової Товариством укладено з підприємством Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) контракт № Р572571 від 04 червня 2014 року, базис поставки - СРТ Миколаїв, термінал ТОВ "Евері" у м. Миколаїв.

Перевезення олії здійснювалося ТОВ «Югєвротранс» (код ЄДРІІОУ 36622779, м. Миколаїв) відповідно до наданих ТТН та акту виконаних робіт від 30 червня 2014 року № 452.

Дана олія соняшникова станом на 30 травня 2014 року рахується на балансі підприємства ТОВ «Хопштайнер-Україна» по рахунку 281 в сумі 2740500, 00 грн. Розрахунків за отриманий товар проведено не було, на підприємстві рахується кредиторська заборгованість по рахунку 631 станом на 31 травня 2014 року з даним контрагентом в сумі 3288600, 00 грн. Таким чином, олія соняшникова зберігалась ТОВ «Станта» з 30 травня по 26 червня 2014 року. Відповідно до наданих ТТН та акту виконаних робіт № 452 від 30 червня 2014 року, олія транспортувалась до базису поставки - СРТ Миколаїв, термінал ТОВ «Евері» за адресою: м. Миколаїв, вул. Гражданська, 117 (термінал ТОВ «Евері»)

Від постачальника - ТОВ "Станта" була виписана податкова накладна на загальну суму 3288600, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 548100, 00 грн., яка була включена до складу податкового кредиту Декларації за травень 2014 року.

В порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів від постачальників, по яким не було доведено їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме:

ТОВ "Станта" (іпн 356988320320), має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, відсутні дані щодо довіреності, відповідно до якої було здійснено відпуск олії зі зберігання, відсутній акт передачі олії зі зберігання від ТОВ «Станта», також у товарно-транспортних накладних відсутня відмітка про повернення зі зберігання олії та про фактичний відпуск олії, відсутні розшифровки підписів осіб, які приймали участь прийманні-передачі олії, а саме: водія-експедитора, який прийняв та здав товар, відсутня посада та розшифровка підпису особи, яка прийняла товар на ТОВ «Евері», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також відсутні дані про вантажно-розвантажувальні роботи, маса, час прибуття, вибуття, підпис відповідальної особи.

Так як товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування олії, надані платником, оформлені неналежним чином, то підприємством не доведено факт транспортування олії.

Тобто, посадовими особами підприємства не доведено факт отримання олії, що не дає можливості встановити факт переходу права власності.

В акті (а.с. 21) також вказано, що за травень 2014 року ТОВ «Хопштайнер-Україна» задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 105937, 00 грн. та задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації), в сумі 17239, 00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2014 року встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню підсумками травня 2014 року в сумі 424924, 00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, що переноситься на наступний податковий період (рядок 19 Декларації) в сумі 105937, 00 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації) в сумі 17239, 00 грн.

З висновками контролюючого органу суд не погоджується з таких підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Згідно з пунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що 26 травня 2014 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станта" (Продавець) укладено договір № 2605-КП (а.с. 24), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену 1 сорту у кількості 250 тон (+/- 10%).

Поставка товару здійснюється автотранспортом за умовами СРТ - м. Миколаїв, вул. Гражданська, 117, термінал ТОВ "Евері" з оплатою затрат на транспортування. Ціна за 1 тону - 10260, 00 грн. Загальна сума договору орієнтовно складає 2137500, 00 грн., у тому числі ПДВ - 427500, 00 грн.

Про зберігання олії соняшникової Товариством (Поклажодавець) 30 травня 2014 року підписано з ТОВ "Станта" договір зберігання № 1 (а.с. 32-33).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано податкову накладну № 35 від 30 травня 2014 року (а.с. 25), видаткову накладну (а.с. 26), банківську роздруківку (а.с. 28), платіжні доручення (а.с. 29-31), акти прийому-передачі товару від 27, 28, 29, 30 червня 2014 року (а.с. 34-37).

Перевезення олії соняшникової здійснювалося ТОВ "Югєвротранс", про що свідчить акт виконаних робіт від 30 червня 2014 року (а.с. 38), товарно-транспортні накладні (а.с. 39-48).

При цьому суд зазначає, що юридичним фактом, який породжує право платника на формування податкового кредиту, є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Одним із етапів встановлення обґрунтованості права платника податку на формування податкового кредиту і визначення розміру грошового зобов'язання по податку на додану вартість є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування розміру податкового кредиту; добросовісність цього платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській операцій меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на віднесення сплачених коштів до складу кредиту.

З метою подальшої реалізації олії соняшникової позивачем (Продавець) 04 червня 2014 року укладено контракт № Р572571 (а.с. 49-51) з Гленкор Грейн БВ (Нідерланди), згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує українську нерафіновану соняшникову олію нормальної товарної якості у кількості 300 метричних тон (+/- 5%) за 243000, 00 доларів США (+/- 5%).

На підставі митної декларації (а.с. 52) придбана Гленкор Грейн БВ олія була експортована.

В акті перевірки відповідачем зазначено про недоліки товарно-транспортних накладних як підставу для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Станта".

Такі припущення контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що окремий недолік первинного документа (ТТН) сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто, позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування податкового кредиту.

Підстави та порядок формування платником податків податкового кредиту і визначення розміру від'ємного значення суми ПДВ регламентується положеннями Податкового кодексу України, яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування кредиту може бути визнано неправомірним.

Договір, укладений між Товариством та ТОВ "Станта", спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо фіктивності господарських операцій є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту травня 2014 року 424924, 00 грн. ПДВ з вартості придбаної у ТОВ "Станта" олії соняшникової, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість і зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року по таким господарським операціям є необґрунтованим.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22 серпня 2014 року № 0001622201, № 0001642201 та № 0001632201 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22 серпня 2014 року № 0001622201, № 0001642201 та № 0001632201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хопштайнер Україна" 881, 77 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 06 жовтня 2014 р.