№ 40738639, 03.10.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 року Чернігів Справа № 825/2839/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представника позивача Федорка І.В.,

представників відповідача Сандул Н.В.,

Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агро - Ресурс ЛП» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,- В С Т А Н О В И В:

29.08.2014 Приватне підприємство «Агро - Ресурс ЛП» (далі - ПП «Агро - Ресурс ЛП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 № 0001802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 148629,00 грн. за основним платежем та 37157,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ПП «Агро - Ресурс ЛП» у період з 2012 - 2013 роки мало господарські взаємовідносини з контрагентом ФОП Буніним А.Ю. Так, між позивачем та вищевказаним контрагентом укладався договір про юридичне обслуговування. Сума коштів, сплачених ПП «Агро - Ресурс ЛП» за отримані послуги, віднесена до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Юридичні послуги, що надавались ФОП Буніним А.Ю., забезпечили формування прибутку, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість наданих послуг до складу валових витрат. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 05.06.2014 № 1372/22/36823100 такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агро - Ресурс ЛП» з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток за 2012-2013 роки. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148629,00 грн. в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 21420,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 23940,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 21168,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 21168,00 грн., за 2013 рік в сумі 60933,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 № 0001802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 148629,00 грн. за основним платежем та 37157,00 грн. за штрафними санкціями. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно відмовити позивачу в задоволенні позову.

ПП «Агро - Ресурс ЛП» (код ЄДРПОУ - 36823100) зареєстровано в якості юридичної особи 04.12.2009, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.08.2014 (а.с. 30-32 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 21.05.2014 № 1528 та наказу від 21.05.2014 № 1524, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агро - Ресурс ЛП» з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток за 2012-2013 роки, за результатами якої складено акт від 05.06.2014 № 1372/22/36823100 (а.с. 12-19 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148629,00 грн. в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 21420,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 23940,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 21168,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 21168,00 грн., за 2013 рік в сумі 60933,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 № 0001802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 148629,00 грн. за основним платежем та 37157,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 23 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основним видом діяльності ПП «Агро - Ресурс ЛП» за КВЕД є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 30-32 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ФОП Буніним А.Ю.

Так, згідно вимог договору про юридичне обслуговування від 03.01.2012 № 1/01 ФОП Бунін А.Ю. (юрист) зобов'язується:

- систематично надавати відповідачу юридичні консультації (письмові та усні) та іншу юридичну допомогу з питань, що відносяться до господарської діяльності підприємства в частині переддоговірної переписки, складання проектів угод і контрактів, ведення переговорів та безпосередня участь в укладенні договорів, при цьому обсяг роботи, що виконується юристом на користь підприємства, має бути в межах 160 годин на місяць;

- здійснювати перевірку проектів договорів;

- проводити консультації щодо норм Податкового кодексу України;

- використовувати в процесі виконання роботи, передбаченої цим договором власну комп'ютерну та іншу офісну техніку;

- проводити навчання персоналу з правових питань.

ПП «Агро - Ресурс ЛП» (підприємство) зобов'язується: здійснювати оплату наданих юристом послуг в порядку, передбаченому цим договором; надавати юристу повну та достовірну інформацію, яка йому необхідна для дачі відповідної консультації, чи складання відповідного документа; при зменшенні потреб в юридичних та консультаційних послугах вимагати зменшення тарифу або розірвати договір. Підприємство проводить оплату юристу за надані ним послуги, виходячи з тарифу 300 (триста) гривень за одну годину часу, затраченого на виконання юристом роботи на користь підприємства. Про факт надання юридичних послуг та їх обсяг сторони за результатами календарного кварталу складають та підписують акт виконаних робіт. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє невизначений час до моменту його розірвання за ініціативою любої з сторін. Про намір розірвати договір сторона має письмово повідомити іншу сторону за один календарний місяць (а.с. 22 т. 1).

Виконання вищезазначеного договору представник позивача підтверджує:

- актами виконаних робіт (а.с. 24-29 т. 1);

- банківськими виписками (а.с. 59-72 т. 1);

- документами, що на думку позивача, підтверджують облік результатів та конкретні дії ФОП Буніна А.Ю. на виконання умов договору по юридичному обслуговуванню підприємства (а.с. 73-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-12 т. 3).

Суд встановив, що в актах виконаних робіт: від 28.03.2012, від 31.05.2012, від 27.06.2012, від 28.09.2012, від 27.12.2012, від 29.03.2013, від 30.04.2013, від 31.07.2013, від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 30.11.2013 та від 27.12.2013 відсутня інформація про зміст фактично наданих послуг та використання їх у господарській діяльності, відсутні специфікації використаного часу при вартості послуг юриста 300 грн. за годину при загальній кількості 2461 годин на суму 738300 грн.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що надані позивачем вищезазначені акти виконаних робіт не можуть вважатись первинними документами, що підтверджують факти отримання юридичних послуг, оскільки вони не містять інформації, які саме послуги надані відповідно укладеному договору, яким саме чином надавались послуги, чим підтверджуються надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання юридичних послуг та використання в господарській діяльності .

Крім того, дані висновки ґрунтуються не на даних про проведення зустрічної звірки або неможливість її проведення, а на фактичному встановлені відсутності у ПП «Агро - Ресурс ЛП» документів, які б підтверджували реальність виконання умов договору від 03.01.2012 № 1/01.

Суд звертає увагу, що на сторінці 15 акта перевірки від 05.06.2014 № 1372/22/36823100 зазначено, що директор ПП «Агро - Ресурс ЛП» Федорок І.В., головний бухгалтер ПП «Агро - ресурс ЛП» Замелюхіна Н.О. підтверджують (власні підписи), що документи, які свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в матеріалах перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, судом встановлено, що витрати на отримання юридичних консультацій та правової допомоги не підтверджені та не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ПП «Агро - Ресурс ЛП» та контрагентом ФОП Буніним А.Ю. не в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, тобто позивачем не дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), що ставить під сумнів реальність отримання позивачем таких послуг.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 № 0001802200, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148629,00 грн. за основним платежем та 37157,00 грн. за штрафними санкціями, прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без порушення використаного повноваження, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за подання до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 3715,72 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 372,00 грн., що підтверджується квитанцією від 28.08.2014 № 420 (а.с. 3 т. 1).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 3343,72 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Агро - Ресурс ЛП» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3343,72 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова