Постановление суда № 40733721, 23.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 759/1828/14-ц Головуючий у І інстанції Морозов М.О.Провадження № 22-ц/780/5478/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 29 23.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Савченко С.І., Малорода О.І.,

при секретарі : Горошук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Святошинського районного суду м. Києва від 6 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду м. Києва, суддів Апеляційного суду м. Києва Кирилюк Галини Миколаївни, Панченка Миколи Миколайовича, Рейнарт Ійі Матвіївни, третя особа Головне управління Державного казначейства України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями суду, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду м. Києва, суддів Апеляційного суду м. Києва Кирилюк Ганни Миколаївни, Панченко Миколи Миколайовича, Рейнарт Ійї Матвіївні про стягнення за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 6 лютого 2014 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із даною ухвалою, 18 лютого 2014 року позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції порушив його права на судовий захист, яке згідно положень ст. 65 Конституції України не бути обмежене.

Апелянт, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, отримавши повідомлення 10.09.2014 року до суду не з'явився, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд виходив з того, що подана позивачем позовна заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Пред'являючи позов до Апеляційного суду м. Києва, суддів Апеляційного суду м. Києва, третя особа ГУ Державного казначейства України в м.Києві, позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідачів за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн., мотивуючи вимоги тим, що перед та під час слухання його справи за № 22-ц/796/17699/13 у Апеляційному суді м. Києва було порушено ст. 19 Конституції України, норми процесуального права та ст. 23 «Положення про паспорт громадянина України», зокрема секретар судового засідання за час до початку слухання, вилучив його паспорт і до кінця слухання паспорт не був повернутий. Тим самим позивач вважає себе заручником ухваленого неправосудного рішення відповідачів по справі № 22-ц/796/17699/13, чим відповідачі спричинили йому моральну шкоду, завдану незаконними діями суду, яка підлягає відшкодуванню, так як порушені норми Конституції України, рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року Конституційного Суду України, «Положення про паспорт громадянина України».

За правилами ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Як убачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідачі спричинили йому моральну шкоду, завдану незаконними діями суду, яка полягає в тому, що за розпорядженням відповідачів секретар судового засідання утримував його паспорт в якості застави його присутності до та під час слухання справи, що на думку позивача є незаконним. Тобто, позивач посилається на те, що йому завдана моральна шкода не в результаті прийнятого апеляційним судом міста Києва рішення, а в результаті дій суддів щодо розпорядження даного суддями секретарю судового засідання, про вилучення його паспорта.

Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вірно послався на норми Конституції України, практику Європейського Суду з прав людини, висновки Консультативної ради Європейських судів щодо доступу до правосуддя, та відмовив у відкритті провадження у справі, вказавши, що заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом, що є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України , відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, вказаними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Отже, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином, у відкритті провадження у такій справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, що і зробив суд першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки є власним тлумаченням апелянтом норм чинного законодавства.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Святошинського районного суду м. Києва від 6 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: