Постановление суда № 40728118, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/7953/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення Лівадійської селищної ради № 5 від 09 липня 2013 року, зобов'язання відповідача на найближчій сесії розглянути проект землеустрою з відводу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по вулиці АДРЕСА_1, що надійшов 09 жовтня 2012 року та прийняти рішення відповідно до закону.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржила їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 25 грудня 2009 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по вулиці АДРЕСА_1.

05 жовтня 2012 року Управлінням Держкомзему у м. Ялта на адресу Лівадійської селищної ради направлено погоджений комісією проект землеустрою з відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 по вулиці АДРЕСА_1, який надійшов 09 жовтня 2012 року та зареєстрований за вхідним № 2773/02-15.

Рішенням Лівадійської селищної ради АРК № 70 від 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з відводу та наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по вулиці АДРЕСА_1.

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 04 червня 2013року рішення Лівадійської селищної ради № 70 від 06 лютого 2013 року визнано протиправним та скасовано. Зобов'язано Лівадійську селищну раду АРК на найближчий сесії розглянути проект землеустрою з відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_4 по вулиці АДРЕСА_1, та прийняти рішення відповідно до вимог Закону.

Рішенням Лівадійської селищної ради № 5 від 09.07.2013 ОСОБА_4 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з відводу та наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по вулиці АДРЕСА_1.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняється передача земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність або користування фізичним і юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог закону.

Судами встановлено, що плану зонування або детального плану території с. Горне немає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів протиправності дій відповідача при прийнятті рішення № 5 від 09 липня 2013 року, а тому оскаржуване рішення є законним та скасуванню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Пунктом 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частин 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Частиною 1 статті 20 Земельного Кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи рішення уповноважених на те органів про затвердження плану зонування або детального плану території по вулиці АДРЕСА_1 не приймалось, а тому враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» заборонена передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у с. Горне у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірного висновку, що Лівадійська селищна рада № 5 приймаючи рішення від 09 липня 2013 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій не має.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: