Приговор № 40723598, 01.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/923/14-к 01.10.2014 01.10.2014 01.10.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/784/593/14 Головуючий першої інстанції : Савін О.І.

Категорія: ч.1 ст.309 КК України Доповідач апеляційної інстанції:Чернявський А.С.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого Ржепецького О.П.,

суддів Дзюби Ф.С., Чернявського А.С.,

за участю секретаря Ястреби С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014150120000249 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області Руденка О.В. на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Митрофанов М.О.,

обвинувачена ОСОБА_3,

судовий розпорядник Овчаренко М.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року, в якій просить вирок суду в частині призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Також, прокурор просить дослідити копію свідоцтва про народження дитини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання - 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3, звільнено від відбування покарання з випробування строком на 1 рік.

На підставі п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, на ОСОБА_3 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області) витрати на проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в сумі 196 грн. 56 коп.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої та доведеності її вини, вважає вирок суду незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченій покарання у виді обмеження волі та невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченої.

Посилається на те, що суд, при вивченні особи обвинуваченої, встановивши, що на її утриманні знаходиться малолітня дитина, в порушення вимог ч.3 ст. 61 КК України, призначив їй покарання у вигляді обмеження волі.

Тому апелянт вважає, що суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі, застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.

Також зазначає, що ОСОБА_3 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, скоїла умисний злочин середньої тяжкості, а тому їй має бути призначено покарання за ч.1 ст.309 КК України, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавлення волі.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2014 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_3, перебуваючи на території паркової зони ККСС «Олімп» в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, незаконно придбала, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, медичний шприц ємкістю 5 мл. з вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, який зберігала при собі.

Після чого, ОСОБА_3, неподалік кафе «Їдальня» в м. Южноукраїнськ, була помічена працівниками Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, і під час розмови з останніми, зізналася у зберіганні наркотичного засобу та видала його добровільно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні вироку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Южноукраїнська Руденка О.В. та просив її задовольнити; обвинувачену ОСОБА_3, яка не заперечувала проти задоволення апеляції; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 в інкримінованому їй злочині, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка.

Фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій, обвинуваченої ОСОБА_3, апелянтом не оспорюються.

Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону при призначені покарання ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України, покарання у вигляді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

З вироку суду вбачається, що при вивченні особи обвинуваченої, судом був встановлений факт наявності на її утриманні малолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. п. 49-50).

Однак суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, не дотримався вимог ч.3 ст. 61 КК України, через що допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_3 покарання у виді 1 року обмеження волі.

Твердження апелянта про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання особі обвинуваченої, є обґрунтованим.

Згідно роз'яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (із змінами) " Про практику призначення судами кримінального покарання ", при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, має суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, дослідивши дані про особу обвинуваченої, не надав їм належної оцінки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, характеризується посередньо, перебуває на профілактичному обліку лікаря - нарколога (а. п. 34), раніше судима (а. п. 38-39, 43-44).

Тому, апеляційний суд, вважає що ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, тобто, застосування вимог ст.75 КК України та покладення певних обов*язків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, оскільки на думку суду, таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів.

З огляду на наведене, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченої, апеляційний суд вважає необхідним скасувати вирок суду першої інстанції в цій частині та постановити новий вирок.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області Руденка О.В. задовольнити.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду вступає в законну силу з моменту його проголошення та може бути оскаржений до колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

О.П.Ржепецький Ф.С.Дзюба А.С.Чернявський