№ 40689821, 29.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7009/14-п Головуючий у І інстанції Туманова К. Л.Провадження № 33/780/651/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 29.09.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

Прокурора Корнєвої С.А., Саган Д.В.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, працюючого директором ТОВ «ВКП Вербівське», який проживає АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в дохід держави Україна грошових коштів у розмірі 3 821 доларів США.

Відповідно до зазначеної постанови, 25 червня 2014 року, близько 09 години 05 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин України ОСОБА_2, який прилетів до України з Ірану м. Тегеран, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом 752, своїми діями обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого кольору («зелений коридор»), тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було поставлено запитання щодо наявності у нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 15 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де громадянин України ОСОБА_2 видав готівку в розмірі 17 243 доларів США та 2076 гривень, які знаходились в одному з відділень ручної поклажі (барсетці) пасажира. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування, зі слів пасажира 7243 доларів США та 2076 гривень належить йому особисто, а 10 000 доларів США належать його компаньйону. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї сми в іншій валюті). З виявленої суми громадянину України ОСОБА_2 було пропущено 13 422 доларів США та 2076 гривень (еквівалент 10 000 євро за курсом НБУ на 25.06.2014 р.). За протоколом про порушення митних правил затримано 3 821 долар США.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та документів на право переміщення готівки понад 10 000 євро пасажир не надавав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_2, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині застосування конфіскації предмету правопорушення, а вилучені за протоколом про порушення митних правил грошові кошти повернути, оскільки судом першої інстанції не було взято до уваги, що він несвідомо порушив умови переміщення іноземної валюти, так як вперше перевозив таку велику суму. Крім того, вказує, що раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування, грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США не належали особисто йому, а свою вину у вчиненому правопорушенні він визнав повністю, щиро розкаявся та сприяв розкриттю правопорушення. Зауважує, що його провина не є спів мірною з призначеним адміністративним стягненням, так як своїми діями значної майнової шкоди державі він не заподіяв, конфісковані валютні цінності належали не йому, а його компаньйону по роботі, а тому, на його думку має бути застосована стаття 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини». На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на положення Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід»ємною частиною Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини (справа Ісмаілов проти Російської Федерації від 06.11.08). Вважає, що шкода, яку б він потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита і інших зборів, не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави, таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення ним відомостей до митної декларації, а покарання у цій справі він вже зазнав у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

В судове засідання ОСОБА_2 не з»явився.

Вислухавши пояснення:

прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав необґрунтованими, просив залишити постанову суду без змін, представника Київської митниці Міндоходів, який також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до наступного.

Винуватість ОСОБА_2 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого» коридору товарів, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про порушення митних правил від 25 червня 2014 року №0353/125120104/14, доповідними записками інспекторів Київської митниці, описом предметів, затриманих у правопорушника, іншими доказами, що містяться в справі.

Вказаним доказам судом першої інстанції була дана належна правова оцінка, дії ОСОБА_2 за ст. 471 МК України кваліфіковані вірно.

Посилання апелянта на те, що вказане правопорушення він скоїв з необережності не можуть бути підставою для зміни постанови та звільнення його від такого стягнення, як конфіскація, оскільки порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України може вчинятись як умисно, так і через необережність.

Апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації вилученої валюти, оскільки санкція ст. 471 МК України передбачає безальтернативну санкцію - накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів (грошових коштів), порядок переміщення через митний кордон України яких було порушено. За таких умов незастосування даного виду стягнення прямо протирічить вимогам чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків судді суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та правильності кваліфікації його дій не спростовують.

Посилання апелянта на норми Європейської Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини», а також протоколи №1, 2, 4, 7, 11, є безпідставними, оскільки конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил не підпадає під порушення положень даної Конвенції.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, підстави для її зміні чи скасування відсутні, у зв'язку з чим залишає дану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465,466, 471 МК України,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року відносно ОСОБА_2 без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя