№ 40678064, 26.09.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4805/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОК» до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0000512201,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТОК» до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0000512201.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань (а.с.125) до залу судового засідання №16 Одеського окружного адміністративного суду на визначений час прибув представник позивача та представник відповідач не з’явився, але був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи (підпис представника на обкладинці справи), від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому згідно ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 26.09.2014 року за наявними в справі доказами та запереченнями.

Вивчивши матеріали справи ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідач – Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 08.01.2012 року №38 (а.с.78) посадовими особами відповідача в період з 20.01.2012 року по 26.01.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства про взаємовідносинах з ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» та ТОВ «Інтеррибфлот» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №312/23-10/24759439 від 02.02.2012 року (а.с.19-39), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 2510456,00 грн., за І півріччя 2010 року у зв’язку із порушенням позивачем положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки відповідачем 05.08.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000512201 (а.с.17) про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 2510456,00 грн., штрафним санкціям на суму 627614,00 грн..

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» та ТОВ «Інтеррибфлот» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на і суми.

Представник відповідача – Білгород-Дністровської ОДПІ зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Під час проведення перевірки позивачеві були встановлені порушення з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року, тобто встановлена невідповідність показників декларації позивача з податку на прибуток підприємств даним проведеної податкової перевірки.

Граничний строк подання декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року, згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює 20 число наступного за звітним періоду, тобто до 20.08.2010 року.

Таким чином, строк давності визначення контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства позивача за І півріччя 2010 року починає перебіг з 21.08.2010 року та закінчується 21.08.2013 року.

Під став для зупинення перебігу строку давності або його не застосування до спірних правовідносин, які визначені п.102.2 ст.102 ПК України під час розгляду цієї справи не встановлено.

Вказана перевірка позивача була призначена податковим органом від 08.01.2012 року №38 (а.с.78) на підставі п.79.2 ст.79 ПК України, в зв’язку із чим, мала статус невиїзної документальної позапланової податкової перевірки.

Акт перевірки №312/23-10/24759439 (а.с.19-39) складений 02.02.2012 року.

Відповідно до приписів п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган повинен самостійно визначити суму податкового зобов’язання, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань.

Згідно положень п.58.1 ст.58 ПК України вказане нарахування податкового зобов’язання за результатами проведеної перевірки здійснюється податковим органом шляхом прийняття та направлення у 10-денний строк на адресу платника податків податкового повідомлення рішення із визначенням нарахованих сум податку, пені та штрафів.

Таким чином, податкове повідомлення рішення з визначення позивачу податкового зобов’язання та штрафних санкцій за результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №312/23-10/24759439 від 02.02.2012 року (а.с.19-39) повинно було бути зроблено не пізніше 12.02.2012 року.

Тоді як оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000512201, яким було визначено податкове зобов’язання платника податків з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року було прийнято лише 05.08.2014 року, тобто за межами строків давності щодо можливості визначення такого податкового зобов’язання, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України, який як наведено вище сплинув 21.08.2013 року.

Вказаний строк є припинювальним та не може бути поновлений, в зв’язку із чим, платник податків після 21.08.2013 року є звільненим від такого зобов’язання, а тому після 21.08.2013 року йому не може бути нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року.

Прийняття суб’єктом владних повноважень рішення не порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України згідно положень ч.3 ст.2 КАС України є незаконним.

Не змінює цього висновку суду й посилання представника відповідача на те, що відносно посадових осіб було порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, що унеможливлювало прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення раніше з огляду на наступне.

Правовий статус проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої складений акт перевірки №312/23-10/24759439 від 02.02.2012 року (а.с.19-39) є позапланова невиїзна документальна податкова перевірка, оскільки вона була призначена наказом керівника Б-Дністровської ОДПІ від 08.01.2012 року №38 (а.с.78) за п.79.2 ст.79 ПК України, а не за п.78.1.11 п.78 ПК України, як перевірка, що призначена за постановою слідчого, результати якої є матеріалами кримінального провадження та податковий орган позбавлений права за її результатами податкове повідомлення-рішення до набрання законної сили судового вироку по цій кримінальній справі (п.86.9 ст.86 ПК України).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 27.06.2014 року (а.с.114-116) встановлено, що кримінальне провадження відносно посадових осіб ТОВ «ІСТОК» було відкрито лише 22.11.2012 року.

Тобто, в період часу з 12.02.2012 року по 22.11.2012 року податковий орган мав право та це було його обов’язком з огляду на вище наведені норми ПК України визначити платнику податків податкове зобов’язання за результатами проведеної перевірки.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно положень п.58.4 ст.58 ПК України контролюючий орган має право нарахувати податкове зобов’язання за результатами розгляду судом кримінальної справи предметом якої є податки, збори та по неї винесено обвинувальний вирок чи постанова про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Постановою слідчого від 27.06.2014 року кримінальне провадження відносно посадових осіб ТОВ «ІСТОК» було закрито за п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, що є реабілітуючою обставиною.

Таким чином, у відповідача, як контролюючого органу не було правових підстав для визначення платнику податків податкового зобов’язання за результатами розслідування кримінального провадження №32012170000000002 відносно посадових осіб ТОВ «ІСТОК».

Таким чином, під час дослідження письмових доказів по справі судом встановлено, що податковий орган не мав правових підстав для визначення платнику податків податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року та оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено поза межами строків давності, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України, що робить вказаний акт суб’єкту владних повноважень протиправним з оглядку на положення ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.08.2014 року №0000512201.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.