№ 40665791, 17.09.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 вересня 2014 р. Справа № 802/3067/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Іллінецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1568 грн. 94 коп., яка в добровільному порядку не сплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву (вх. №18511 від 17.09.2014р.), в якій просила провести розгляд вказаної справи в порядку письмового провадження, при цьому зазначила, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с.18, 22).

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована управлінням економіки Іллінецької районної державної адміністрації 29 березня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с. 5). На податковому обліку перебуває з 29 квітня 2002 року.

Як видно із заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та корінця свідоцтва серії НОМЕР_2 відповідач являється платником єдиного податку першої групи (а.с. 8,7).

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку в розмірі 1568 грн. 94 коп., який виник в результаті несплати грошового зобов'язання згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно враховуючи термін "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).

Так, згідно даних облікової картки платника податку (а.с. 10-11) відповідач має податковий борг в сумі 1568 грн. 94 коп. по єдиному податку з фізичних осіб.

Приписи п.291.2 ст. 291 Податкового кодексу України визначають, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець, згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Положення п.п.2 п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України закріплюють, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи, зокрема першу групу складають фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки), що передбачає п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України.

Згідно з п.293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Зі змісту п.294.1 ст. 294 Податкового кодексу України видно, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

В силу положень п. 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно п. 295.2 ст. 295 ПК України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

З аналізу вказаних норм слідує, що платник податків зобов'язаний своєчасно протягом звітного періоду сплатити суму єдиного податку.

Як видно з матеріалів справи за відповідачем рахується заборгованість з єдиного податку в розмірі 1568 грн. 94 коп.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як встановлено вище, узгоджена сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 сплачена не була. Таким чином, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога форми "Ф" №23-25 від 19.02.2014р., якою визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1110 грн. 14 коп. (а.с. 4). Вказана вимога була отримана відповідачем, однак не оскаржувалась, а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.

Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується даними витягу облікової картки платника податків. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку заборгованості з єдиного податку в розмірі 1568 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням матеріалів справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до місцевого бюджету податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 1568 грн. 94 коп. (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім грн. 94 коп.) на р/р 31514970700169, код платежу 18050400, код одержувача 37798840 банк ДКСУ в Іллінецькому районі Вінницької області, МФО 802015.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович