Постановление суда № 40645217, 02.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р.Справа № 820/11214/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі № 820/11214/14

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 14510,64 грн. та пеню в розмірі 217,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі № 820/11214/14 позов задоволено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, форми 10-ПІ затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року, за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства склала 94 особи, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 3 особи при нормативі для працевлаштування інвалідів 4 робочих місця.

Таким чином, у відповідача було в наявності 1 вакантне робоче місце для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року.

Проте, відповідно до копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, форми 10-ПІ затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року, працівник підприємства ОСОБА_2 працював у період з 01.03.2012 року по 12.06.2013 року, тобто з липня по грудень 2013 року у відповідача було в наявності 2 вакантних робочих місця для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

З системного аналізу вказаних норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", колегія суддів приходить до висновку про те, що на підприємство покладається обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформацію, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що ФОП ОСОБА_1 подано звіти про наявність вільних робочих місць для інвалідів (форма 3-ПН затверджена Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року) за липень-грудень 2013 року про наявність 1 вакантного робочого місця для працевлаштування інвалідів, при наявності у вказаному періоді 2 вакантних робочих місць (копії звітів наявні в матеріалах справи; лист Куп'янського міськрайцентру зайнятості від 10.06.2014 року № 02-407).

Таким чином, відповідачем протягом липня-грудня 2013 року не було належним чином виконано обов'язок щодо своєчасного та повного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не було вжито залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, нараховані позивачем адміністративно-господарські санкції та пеня підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1

Окремо колегія суддів зазначає, що жодним нормативно правовим актом, регулюючим спірні правовідносини не встановлено залежність суми адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів від кількості поданих до служби зайнятості звітів за формою 3-ПН.

В даному випадку враховуються лише обставини щодо виконання обов'язку своєчасного та повного інформування уповноважених органів про наявність вказаних вакансій, у тому числі інформування щодо наявності відповідної кількості вакансій.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі по справі №К-13265/10 та ухвалі по справі №К-862/10.

Колегія суддів також з наведених вище підстав не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ним помилково у липні - грудні 2013 року вказувалась у звітах за формою 3-ПН одна вакансія замість двох, оскільки законодавством, що регулює спірні правовідносини покладається на підприємство обов'язок не тільки своєчасного, а повного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі № 820/11214/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 08.09.2014 р.