Постановление суда № 40586359, 16.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/574/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленка В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року позов ПАТ «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» - задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області: №000092/2200 від 17.12.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання, у сумі 172015,31грн., та нарахування штрафної санкції в розмірі 86007,66грн.; №000093/2200 від 17.12.2013р., №000094/2200 від 17.12.2013р., №000095/2200 від 17.12.2013р.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення перевірки встановлено порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п.140.2 ст.140, п.п. 195.1.1 п. п.195.1.3(б), п. 195.1, ст.195, ст. 198, п. 201.10, ст. 201 ПК України, а саме сформований податковий кредит та визначені валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс» та надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1, оскільки вказанні правовідносини не підтвердженні належними первинними документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, на підставі направлень №221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 30 від 01.11.2013 року, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.77 ПК України, наказу №300 від 23.10.2013 року та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2013 року, проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Дунай-Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідком якої складено акт №1306/15-02-2-00/00383716 від 29.11.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п.140.2 ст.140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179249 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 36062 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 30141 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 93349 грн., та за 4 квартал 2012 року у сумі 19697 грн.; п.п. 195.1.1 п. п.195.1.3(б), п. 195.1, ст.195, ст. 198, п. 201.10, ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 68288 грн., у грудні 2012 року на суму 10147 грн.; зменшення від'ємного значення ПДВ (рядок 24 Декларації з ПДВ) за грудень 2012 року на суму 174126 грн.; зменшення суми ПДВ, що підлягало бюджетному відшкодуванню за червень 2012 року на суму 707 грн.

Порушення ґрунтується на господарських операціях позивача з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім» та ТОВ «Метал - Паксервіс» та надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1, а саме правовідносини не підтвердженні належними первинними документами.

В результаті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №000095/2200 від 17.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 117653 грн., з яких 78435 грн. основного платежу та 39218 штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №000094/2200 від 17.12.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 212104 грн.; податкове повідомлення-рішення №000093/2200 від 17.12.2013 року, яким позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 707 грн.; податкове повідомлення-рішення №000092/2200 від 17.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 268874 грн., з яких 179249 грн. основного платежу та 89625 грн. за штрафними санкціями.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту та визначення валових витрат, з наступних підстав.

Відносно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №000092/2200 від 17.12.2013 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №000092/2200 від 17.12.2013 року, судом першої інстанції зроблено висновок щодо його задоволення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у сумі 172015,31 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50% від суми донарахованого податку на прибуток, у сумі 86007,66 грн., виходячи з наступного.

Порушення ґрунтується на тому факті, що товариством неправомірно включалися до складу собівартості суми витрат по товарно-матеріальним цінностям, по яким не доведено факт придбавання товарів та які підтвердженні відповідними первинними документами, всього на суму 507400 грн.

Так, товариство мало взаємовідносини з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім», ТОВ «Метал - Паксервіс» та ФОП ОСОБА_1, а саме:

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей, укладеного між позивачем та ТОВ «Солід», предметом якого є купівля резини офсетнаї, у кількості 4 шт. по ціні 883,33 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується: податковою накладною від 16.05.2012 року №20, на загальну суму 4240 грн. з яких 706,67 грн. ПДВ; видатковою накладною від 16.05.2012 року №160501, на суму 4240 грн.. з яких 706,67 грн. ПДВ; рахунком на оплату №1405-3 від 14.05.2012 року.

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей, укладеного між позивачем та ТОВ «Авеста», предметом якого є купівля кілець гумових ущільнювальних СКО-82 до металевих кришок для скляних банок, в кількості 21000кг. по ціні 14760 грн. за 1000 кг.

Виконання умов договору підтверджується: податковою накладною від 02.07.2012 року №1 на суму 309960 грн., з яких 51660 грн. ПДВ; накладною №61 від 02.07.2012 року на суму 309960 грн., з яких 51660 грн ПДВ; товарно-транспортною накладною від 02.07.2012 року серії ДП №02-07.

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей, укладеного між позивачем та ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» , предметом якого є купівля ущільнювача кільця №82, в кількості 6555кг. по ціні 11,66666 грн. без ПДВ.

Виконання умов договору підтверджується: податковою накладною від 15.08.2012 року №67 на суму 91770 грн., з яких 15295 грн. ПДВ; видатковою накладною №РН-000408 від 15.08.2012 року на суму 91770 грн., з яких 15295 грн.. ПДВ; рахунком - фактурою №СФ-0000534 від 15.08.2012 року на суму 91770 грн.; товарно-транспортною накладною від 15.08.2012 року серії БПС №РН-0000327.

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей №12-4 від 30.03.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Юніфлекс», предметом якого є купівля лаку поліестерного прозорого безколірного, у кількості 40кг., за ціною 60 грн. за 1кг., лаку золотистого 11064, у кількості 570 кг., за ціною 40,61 грн. за 1 кг., лаку срібного 11064, у кількості 570 кг., за ціною 49,61 грн. за 1 кг.

На підтвердження виконання договору зібрано наступні докази: податкова накладна від 07.08.2012 року №14 на суму 53825,40 грн., з яких 8970,90 грн. ПДВ; видаткова накладна №626 від 07.08.2012 року на суму 53825,40 грн., з яких 8970,90 грн.. ПДВ; рахунок на оплату №604 від 07.08.2012 року на суму 53825.40 грн.; товарно-транспортна накладна від 07.08.2012 року №Ю201.

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей №11 від 13.01.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Елексхім», предметом якого є купівля лаку ЕП-547 консервної марки «В», у кількості 600 кг. за ціною 32,85 грн., за 1 кг., лаку ЕП-547 золотої марки «В», у кількості 200 кг. за ціною 34 грн. за 1 кг., та розріджувача Р-30, у кількості 180 кг. за ціною 21,85 грн. за 1 кг.

Факт виконання умов договору підтверджується: податковою накладною від 23.08.2012 року №14 на суму 36531,60 грн., з яких 6088,60 грн. ПДВ; видатковою накладною №Е-00000143 від 23.08.2012 року на суму 36531,60 грн., з яких 6088,60 грн.. ПДВ; рахунком-фактурою №Е-00000152 від 23.08.2012 року на суму 36531,60 грн.; товарно-транспортною накладною від 23.08.2012 року №74.

- у відповідності до договору поставки товарно-матеріальних цінностей №1610ДП-О від 16.10.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Метал-Паксервіс», предметом якого є жерсть біла ЕЖК 0,17х712х820 мм., твердість В. клас покриття І, у кількості 2,9 т. за ціною 12900 грн. за 1 т., та жерсть біла ЕЖК 0,20х712х820 мм., твердість А2. клас покриття ІІ, у кількості 5,65 т. за ціною 13300 грн. за 1 т.

Виконання умов договору підтверджується: податковою накладною від 17.10.2012 року №12 на суму 75145 грн., з яких 12524,17 грн. ПДВ, та податковою накладною від 02.11.2012 року №2 на суму 37410 грн., з яких 6235 грн. ПДВ; видатковою накладною від 17.10.2012 року №188 на суму 75145 грн., з яких 12524,17 грн. ПДВ; рахунком на оплату від 17.10.2012 року №175 на суму 75145 грн.; специфікацією №1 до договору №1610ДП/О від 16.10.2012 року; видатковою накладною №203 від 02.11.2012 року на суму 37410 грн., з яких 6235 грн. ПДВ; рахунком на оплату №187 від 02.11.2012 року на суму 37410 грн.; специфікацією №2 до договору №1610ДП/О від 16.10.2012 року.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, факт придбання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції та передачу товару (надання послуг), яка узгоджується з метою діяльності товариства.

Відносно завищення задекларованих підприємством у рядку 06.1 Декларації «адміністративні витрати» в 2 кварталі 2012 року на суму 140000 грн., колегія зазначає наступне.

Вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання консультаційних послуг від 04.01.2011 року, предметом якого є надання консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління.

Виконання умов договору підтверджується актом від 29.06.2012 року, з якого вбачається надання послуг щодо: ознайомлення з документами по позову ПАТ «Дунай - Пак» до ДПА в Одеській області; ознайомлення з запитом ДПА в Одеській області від 13.08.2009 року та відповіді на даний запит ПАТ «Дунай-Пак» від 28.08.2009 року №К252; ознайомлення з актом ДПА в Одеській області від 07.10.2009 року №М253/35-0112/00383716; ознайомлення з податковими повідомленнями-рішеннями Ізмаїльської ОДПІ; з запереченнями ПАТ «Дунай-Пак» до акту перевірки від 07.10.2009 року №М253/35-0112/00383716; з висновками ДПА з питань порушення вимог Закону України « 334/94-ВР від 28.12.1994 року та інші; підготовка документів в Одеський апеляційний адміністративний суду по апеляційним скаргам Ізмаїльської ОДПІ, ДПА в Одеській області, Ізмаїльської міжрайонної прокуратури на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справі № 2-а-2797/10/1570; підготовка касаційної скарги до ВАСУ на постанову апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справі №2-а-2797/10/1570 та інше.

Розрахунки за договором проведено у готівковій формі.

Колегі погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат сум витрат на оплату маркетингових та консультаційних послуг. Тому, для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документальної підтвердженості та спрямованості на збільшення доходу.

З наявних доказів у справі вбачається, що надання консультаційно-правової допомоги безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю товариства, яка направлена на захист порушеного права юридичної особи, а тому позивачем правомірно в 2 кварталі 2012 року задекларовано суму витрат, у розмірі 140000 грн.

За фактом здійснення операції з придбання витрат на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом готової продукції, витрати на транспортування продукції, витрати на отримання колегія зазначає.

Фактично ПАТ «Дунай - Пак» віднесено до складу валових витрат загальну суму 171720 грн. від вартості консультаційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1, в зв'язку з чим встановлено завищення задекларованих підприємством у рядку 06.3 Декларації «витрати на збут» показників у 1 кварталі 2012 року на суму 171720,50 грн.

У підтвердження вказаних витрат надано акти прийому-передачі послуг: №1 від 10.01.2012 року; №2 від 14.01.2012 року; №3 від 17.01.2012 року; №4 від 21.01.2012 року; №5 від 24.01.2012 року; №6 від 29.01.2012 року; №7 від 04.02.2012 року; №8 від 08.02.2014 року; №9 від 12.02.2012 року; №10 від 18.02.2012 року; №11 від 21.02.2012 року; №12 від 27.02.2012 року; №13 від 04.03.2012 року; №14 від 14.03.2012 року; №15 від 19.03.2012 року; №16 від 22.03.2012 року; №17 від 26.03.2012 року; №18 від 28.03.2012 року, на загальну суму 171720 грн.

Результати робіт надані ФОП ОСОБА_1 знаходились на електронних носіях.

На підтвердження використання відомостей зазначених у вказаних актах судом зібрано: договір консалтингу №037UA від 22.03.2012 року; контракт №176/КП-11 від 05.12.2011 року; контракт №177/КП-12 від 09.06.2012 року; договір №009/ДК -12 від 23.05.2012 року; договір №006/ДК-12 від 21.03.2012 року; договір №008/ДК-12 від 25.03.2012 року; договір №31 від 11.06.2012 року; контракт №01.06.11 від 01.06.2011 року; статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-метал-сервіс», як наслідки використання інформації отриманої в результаті надання підприємцем консультаційних послуг.

Таким чином, судом зібрано належні докази, які вказують на правомірність віднесення суми витрат у розмірі 171720 грн., у 1 кварталі 2012 року, що підтверджується первиними документами.

Факт знищення інформації наданої підприємцем, яка містилась на комп'ютерних носіях (диск CD-R у кількості 7 шт.), згідно наказу ПАТ «Дунай - Пак» №17 від 20.12.2012 року «Про призначення комісії по забезпеченню збереження конфіденційної інформації підприємства», не впливає на саму суть господарської операції та її підтвердження.

Відносно факту порушення заповнення декларації з податку на прибуток за 3 квартал, а саме в додатку ІД по рядку 03.26 проведено «сторно» 41382 грн., але на порушення п. 140.2, ст.140 ПК України, в додатку ІВ по рядку 06.4.25 не відкориговане суму понесених витрат на величину собівартості готової продукції, що повертається, відносно якого судом відмовлено в задоволенні позову судовою колегією оцінка не надана, так як позивачем визнано факт порушення.

Відносно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №000093/2200, №000094/2200 та №000095/2200 від 17.12.2013 року, колегія зазначає.

Згідно п.п. 195.1.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, зокрема у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України.

У відповідності до п.195.1.3 ст.195 ПК України, постачання таких послуг, зокрема послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст.86 МК України, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки.

Водночас, відповідно до п. 30 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 року №450, проставлення зазначених в акті перевірки відміток на митних деклараціях має здійснюватися тільки при застосуванні режиму експорту або реекспорту, згідно з пунктом 5 частини першої ст. 86 МК України.

Колегією встановлено, що порушення випливає з факту перевірки показника за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 1567652 грн., яким встановлено заниження податку на додану вартість задекларованих ПАТ «Дунай-Пак» показників у рядку І декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» на загальну суму 136258 грн., яке відбулося в зв'язку з наступним: ПАТ «Дунай-Пак» у перевіряємому періоді на порушення п.п. 195.1.1, п.п. 195.1.3(Б), п. 195, ст.. 195 ПК безпідставно оподаткував за нульовою ставкою операції з постачання послуг з переробки давальницької сировини, тоді як на зворотньому боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 митних декларацій №500071201/2012/000419 від 09.07.2012 року, №500071201/2012/000502 від 16.07.2012 року, №500071201/2012/000527 від 19.07.2012 року, №500071201/2012/000596 від 27.07.2012 року, №500071201/2012/000803 від 15.08.2012 року та №500071201/2012/000939 від 30.08.2012 року посадовою особою митного органу не зроблений запис «задекларовані в цих митних деклараціях товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі». Митні декларації не засвідчені підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та не проставлена дата фактичного вивезення; у графі 50 «Принципал» МД-2 не повністю зазначені відомості про перевізника товарів, задекларованих у МД, номер його телефону в міжнародному форматі та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення.

Висновок податкового органу є безпідставним, так як митні декларації: №500071201/2012/000419 від 09.07.2012 року, №500071201/2012/000502 від 16.07.2012 року, №500071201/2012/000527 від 19.07.2012 року, №500071201/2012/000596 від 27.07.2012 року, №500071201/2012/000803 від 15.08.2012 року та №500071201/2012/000939 від 30.08.2012 року, оформлено у відповідності до нової редакції Митного кодексу України, від 14 березня 2012 року №4495-VІ та в рядку 1 митних декларацій зазначено про режим « 11» - «реекспорт», оскільки саме до таких товарів відноситься товар вивезений позивачем з митної території України по даним митним деклараціям.

Факт вивезення товару підтверджується листом Південної митниці від 12.12.2013 року №3.1/1.1-10/11708, а саме товар по вказаним митним деклараціям у митному режимі реекспорту (тип митної декларації ЕК 11 АА), митної декларації вивезений за межі митної території України в перевіряємий період.

Тому, відсутність доказів на вивезення товару, як аргумент щодо наявності факту порушення, є безпідставним, так як спростовуються зібраними у справі доказами.

Крім того, за фактом завищення задекларованого ПАТ «Дунай - Пак» показника податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 117100 грн., колегія зазначає.

Згідно з ст. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також, п. 198.3 ст. 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегією встановлено, що єдиним порушенням щодо проведення господарської діяльності, а як наслідок висновок про відсутність реальності операцій, є відсутність у позивача підтвердження перевезення товарів, за операціями з ТОВ «Солід», ТОВ «Авеста», ТОВ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Юніфлекс», ТОВ «Елексхім», ТОВ «Метал - Паксервіс».

Однак, судовою колегією дані господарські операції описано вище та встановлено, що останні проведено у відповідності до вищезазначених норм, підтверджуються належним чином складеними первинними документиами, а тому носять реальний характер.

Також, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оцінки господарських угод у відповідності до вимог ст.ст.202, 203, 215, 228 ЦК України, так як нечинність таких угод не встановлено, а навпаки останні направлено на здійснення власної господарської діяльності, що підтверджується зібраними усправі доказами.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло