№ 40579721, 08.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 вересня 2014 року 16 год. 19 хв. № 826/9219/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 08 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про скасування рішення відповідача від 25 грудня 2013 року № 100270001/2013/400229/2 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру його прийняття, зокрема в частині необґрунтованого застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою суду від 16 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 04 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Аспокем Україна", правонаступником якого є позивач, та фірмою Aspokem OY, правонаступником якого є фірма Telko OY, 06 липня 2004 року укладено контракт № 02 (далі - контракт), за умовами якого фірма Aspokem OY зобов'язалась продати, а позивач придбати полімерну сировину, індустріальну хімію та флексорозчинники (далі - товар).

Згідно з п. 2.1 ст. 2 контракту, поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2000.

На підставі контракту здійснено поставку товару на митну територію України.

З метою здійснення митного оформлення товару 24 грудня 2013 року позивачем надано митному органу електронну митну декларацію № 100270001/2013/235427 разом з відповідним пакетом документів, а саме: CMR від 20 грудня 2013 року № 023406, коносаментом від 20 листопада 2013 року № МSCUI3598381, рахунком про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 16 жовтня 2013 року № 522229, прайс-листом виробника товару від 01 жовтня 2013 року б/н, висновком про вартісні характеристики товару від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013, калькуляцією (розрахунком ціни) від 16 грудня 2013 року б/н, інвойсом від 12 грудня 2013 року № 15313019, контрактом від 06 липня 2004 року № 02, додатковими угодами до контракту, інформацією про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 20 листопада 2013 року № 2761, резервною позицією від 26 липня 2001 року № 915, сертифікатом про походження товару від 30 жовтня 2013 року № 061588, копією митної декларації країни відправлення від 18 жовтня 2013 року № 8012317.

У ході судового розгляду справи представники позивача зазначили, що за результатами проведених консультацій митному органу надано також платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 100, специфікацію від 12 грудня 2013 року № 404, копію видаткової накладної від 08 січня 2014 року № 4 та податкову накладну від 08 січня 2014 року № 4, а також копію страхового полісу від 16 листопада 2013 року № 2999200475/2359/00.

25 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким відкориговано визначену позивачем за ціною договору митну вартість товару.

У ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем виявлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких здійснено розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 54, ч.ч. 1-3 ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що при опрацюванні документів, наданих для митного оформлення товару, відповідачем виявлено, що, згідно з п. 6.1 ст. 6 контракту, умовою оплати є післяплата протягом 60 діб із дати поставки, що суперечить інформації, зазначеній в інвойсі, у якому умовою оплати є післяплата протягом 45 днів.

Умовами поставки товару за специфікацією від 12 грудня 2013 року № 404 та інвойсом від 12 грудня 2013 року № 15313019 є CIF Odessa.

Постачання товару на умовах CIF передбачає зобов'язання продавця забезпечити страхування на користь покупця. При цьому, позивачем для митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до п. 4 ст. 4 контракту, до ціни партії товару включається вартість тари, пакування і маркування.

Поряд з цим, за умовами CIF до ціни товару повинні бути додані також витрати на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України, витрати на страхування.

Однак, у документах, наданих позивачем для митного оформлення, відсутня інформація щодо включення до ціни товару зазначених витрат.

Згідно з Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП № 560, введені у дію із 01 січня 2000 року), умови поставки CIF відносять до групи С "Основне перевезення оплачено". CIF: вартість, страхування та фрахт (… назва порту призначення).

"C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "C"-терміна. За умовами термінів CI і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

CIF (Cost, insurance and freight (... named port of destination): вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення).

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

У ході судового розгляду справи представники відповідача зазначили, що позивачем додатково відповідачу надано прайс-лист, висновок експертної організації та митну декларацію країни відправлення, за результатами здійсненого аналізу яких, відповідачем виявлено наступне.

Вимоги щодо форми прайс-листа чинним законодавством не встановлені. При цьому, відповідно до загальносвітової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання повної інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикулу, якості товару (за необхідністю), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціни з обов'язковим зазначенням валюти, передбаченої системи знижок, умов поставки та платежів, терміну поставки, характеру тари та упаковки, терміну дії прайс-листа, контактної інформації продавця та іншої необхідної інформації щодо умов продажу товару.

У прайс-листі фірми Jubilant Organosys відсутня інформація про адресу, телефони, сайт у мережі Інтернет продавця.

Крім того, згідно з митною декларацією, продавцем товару є інша фірма - Jubilant Life Sciences LTD.

Відповідно до висновку експерта від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013, вартісний аналіз товару проводився експертом на підставі середньоринкових цін виробничих та торгівельних підприємств поза межами України із урахуванням місцезнаходження виробника.

При перевірці посилань експерта на інформацію у мережі Інтернет виявлено, що цінова інформація не підлягає перевірці, оскільки ціна товару вказана без зазначення умов поставки.

Експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні товари, не досліджено кон'юнктуру ринку. До того ж, як зазначено у висновку, спеціальна перевірка достовірності інформації, яка міститься у висновку, не проводилась.

У митній декларації країни відправлення зазначена вартість товару у розмірі 18312,00 доларів США. Вартість товару, заявлена для митного оформлення, становить 18663,96 доларів США. Тобто, вартість товару між виробником та посередником становить 1,9 %, що є недоцільним при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та потребує уточнення.

Суд ще раз зазначає, що для митного оформлення товару, як і у ході судового розгляду справи, позивачем не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно зі ст. 266 МК України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Враховуючи вище викладені норми та фактичні обставини справи, зокрема з'ясований судом факт не надання позивачем у повному обсязі документів, передбачених ст. 53 МК України, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, та наявність розбіжностей у вже наданих документах, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст. 57, ч. 2 ст. 58, ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, на підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (ідентифікаційний код 32856918) решту судового збору у розмірі 1644,30 грн. (Одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2014 року