Постановление суда № 40568869, 10.09.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" вересня 2014 р. Справа № 5008/698/2012

Суддя господарського суду Ушак І.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Агріматко-Вест”, с. Великі Гаї Тернопільської області про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу виданого на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 20.09.12 у даній справі за позовом заявника до публічного акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м. Ужгород про стягнення заборгованості на суму 2055908,53 грн., включаючи основний борг, пеню, інфляційні втрати,

за участю представників:

позивача (заявника) – не з’явився;

відповідача – не з’явився

встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.09.2012 у даній справі позовні вимоги ТОВ „Агріматко-Вест” задоволено повністю та присуджено до стягнення з ПАТ „Берегівський комбінат хлібопродуктів” заборгованість на суму 2055908,53 грн., включаючи суму основного боргу, пені та інфляційних втрат, та у відшкодування судового збору – 41 118,17 грн. Рішення суду набрало законної сили, після чого 09.10.2012р. господарським судом видано наказ на його примусове виконання, який пред’явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Постановою органу ДВС від 31.05.2013р. вищевказаний наказ (виконавчий документ) повернуто стягувачу у справі - ТОВ „Агріматко-Вест” - без виконання в порядку ст. 48, 50 Закону України „Про виконавче провадження” у зв’язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення.

Стягувач звернувся до суду з даною заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу, посилаючись на те, що за його ініціативою з 29.04.2013р. щодо боржника у судовому порядку вирішувалося питання визнання його банкрутом, однак 26.03.14 ухвалою господарського суду Закарпатської області у межах справи № 907/417/13 було відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство боржника у зв’язку з недоведенням факту відсутності у відповідача майна.

Сторони – стягувач та боржник по справі - належним чином повідомлені про час та місце даного судового розгляду, не забезпечили участі уповноважених представників у судовому засіданні, явка яких була визнана судом на розсуд сторін.

За змістом ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) неявка боржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання.

Вивчивши матеріали справи за заявою стягувача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання з огляду на наступне.

За приписами ст.ст. 17, 18, 22 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів. Наказ господарського суду як виконавчий документ може бути пред’явлений до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, строк пред’явлення до виконання зазначається у тексті наказу.

За приписами ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; повернення виконавчого документа стягувачу з наведеної підстави не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків,встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами ст. 23 ГПКУ строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання; після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

За приписами ст. 119 ГПКУ у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. При зверненні із заявою про відновлення строку пред'явлення наказу до виконання заявник відповідно до вимог процесуального законодавства повинен обґрунтувати та підтвердити належними та допустимими доказами існування об'єктивних обставин, через які пред'явлення наказу до виконання в межах встановленого строку стало неможливим.

Матеріалами справи встановлено, що примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювалося органами ДВС відповідно до виданого судом наказу від 9.10.12, дійсного для пред’явлення до виконання протягом року з дня набрання рішенням суду законної сили – до 4.10.13.

31.05.13 постановою органу ДВС зазначений виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання у зв’язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення, із зазначенням про можливість його повторного пред’явлення до виконання у строк до 31.05.14.

Стягувач звернувся до суду з заявою від 5.08.14, що є предметом даного судового розгляду, про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу, посилаючись на провадження щодо боржника процедури банкрутства як на обставини, що перешкоджали реалізації права стягувача на пред'явлення до виконання наказу в примусовому порядку у строки та у порядку визначеному відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", які виникли не з вини стягувача та не могли бути усунуті стягувачем самостійно.

Разом з тим, суд не знаходить поважною вказану причину пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання, оскільки з огляду на період, у який здійснювалося провадження щодо боржника процедури банкрутства - з 29.04.13 по 26.03.14 - така не перешкоджала стягувачу повторно пред’явити виконавчий документ для виконання у визначений строк органом ДВС строк 31.05.14.

З огляду на вищенаведене, заява стягувача про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Агріматко-Вест”, с. Великі Гаї Тернопільської області від 05.08.14 (вх.№02.5.1-14/10158/14 від 18.08.14) про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу виданого на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 20.09.12 у справі № 5008/698/2012.

Суддя Ушак І.Г.