Решение № 40565607, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14314/14 16.09.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Глоба В.В. - представник за довіреністю б/н від 13.03.2014 року;

від відповідача: Лабик Р.Р. - представник за довіреністю № 85 від 20.11.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.03.2012 року між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобі № 588, за яким застраховано транспортний засіб марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1.

01.11.2012 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки ВАЗ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10.12.2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 79 462,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11344 від 04 червня 2013 року.

Транспортний засіб марки ВАЗ, д.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_4. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/4950248.

Так, до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

02 січня 2014 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" укладено договір про куплі-продажі боргових зобов'язань.

Згідно з додатком № 1 даного договору права щодо стягнення коштів по зазначеному випадку перейшли до позивача.

19.07.2013 року відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» направило відповідачеві претензію з проханням оплатити заборгованість. Вимоги відповідач не виконав.

18.04.2014 року позивач направив на адресу відповідача лист з повідомленням про зміну кредитора.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2014 року розгляд справи відкладено на 16.09.2014 року.

У судовому засіданні 16.09.2014 року представник відповідача підтримав подане клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача виніс розгляд даного питання на розсуд суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників позивача, відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

07.03.2012 року між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобі № 588, за яким застраховано транспортний засіб марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки № б/н ДАІ вбачається, що 01.11.2012 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки ВАЗ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька № 3/0525/2772/12 від 10.12.2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку розміру шкоди завданого пошкодженням транспортного засобу № 28-01/11 від 28.11.2012 року, вартість відновлювального ремонту становить 80 691,94 коп.

Страховик склав страховий акт № 68 від 28.01.2013 року, відповідно до якого страхове відшкодування становить 79 462,52 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 79 462,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11344 від 04 червня 2013 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки ВАЗ, д.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_4. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/4950248.

Так, до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

19.07.2013 року відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» направило відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регрусу) вих. № 1702/0/17-13 від 17.07.2013 року з проханням оплатити заборгованість, отримана останнім 22.07.2013 року, що підтверджується рекомедовами повідомленням про вручення поштового відправлення № 04128 02832210.Вимоги відповідач не виконав.

02 січня 2014 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" укладено договір про куплі-продажі боргових зобов'язань.

Згідно з додатком № 1 даного договору права щодо стягнення коштів по зазначеному випадку перейшли до позивача.

18.04.2014 року позивач направив на адресу відповідача лист з повідомленням про зміну кредитора, отриманий останнім 22.04.2014 року, що підтверджується рекомендованим

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обставина викладена відповідачем у відзиві № 8019 від 08.09.2014 року стосовно відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. ст. 33, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, страхувальник - ОСОБА_4 не повідомив в свого страховика - приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» про настання страхового випадку - ДПТ, яка мала місце 01.11.2012 року в м. Києві, судом до уваги не приймаються, тому що, положення вищевказаної норми регулюють відносини між страховиком та страхувальником, а тому не підлягають застосуванню за регресною вимогою.

Також пунктом 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4950248, франшиза становить 1000,00 грн.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 50 000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну) - 1 000,00 грн. (франшиза) = 49 000,00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 36,54 грн., на відповідача - 1 790,46 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 2, код ЄДРПОУ 39033190) страхове відшкодування в розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 19.09.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий